Прощання з Володимиром Семеновим відбудеться у вівторок. Час та місце ми повідомимо додатково.
Сьогодні у Кременчуці помер колишній керівник Кременчуцької кондитерської фабрики, екскерівник асоціації промпідприємств міста 95-річний Володимир Семенов.
У колі керівників його називали солодким директором.
У 2014 році в інтерв’ю «Кременчуцькому телеграфу» він розповідав, що війну він застав у рідному селищі на Черкащині зовсім юним – у 41-му році йому було лише 13. Коли німці прийшли в Україну, разом із матір'ю йому довелося евакуюватись. Спершу ми дісталися Дніпропетровська. Звідти – до Сталінградської області, село Оксай. Якийсь час там прожили. Потім до Таджикистану. Щоб дістатися Таджикистану, йому доводилося ходити поїздами та співати і люди помагали, останнім шматком хліба ділилися.
У тилу, де не було військових дій, мати та син прожили до 44-го року. Згодом у харчуванні йому допоміг голос. Свої вокальні здібності український хлопець вирушив розвивати у гуртку самодіяльності. Власника гарного голосу помітили, він став учасником республіканського конкурсу з вокалу у Таджикистані.Там він виконував арію Петра з опери «Наталка Полтавка» та пісню «По вулиці метелиця». Йому дали друге місце і як винагороду видали 500 рублів і барана. Життєвість припала до речі – завдяки цьому подарунку сім'я змогла повернутися назад в Україну, коли її звільнили. Не встигли повернутися до рідного селища – Христинівки Черкаської області, як тут же почалася бомбардування.
«Після бомбардування зібралися біля будинку. Стою я, і маленька дівчинка прийшла сусідська. З нею ми товаришували 9 років. Потім вона стала моєю дружиною»,-розповідав Володимир Петрович.
Тяжкими були і повоєнні роки. Щоб навчатися далі, Володимир Семенов вирушив до Одеси – вступив до інституту борошномельної промисловості, нині Одеської національної академії харчових технологій.
Після закінчення інституту Володимира Семенова відправили до Горбачова Тульської області. Це було невелике селище, розташоване за 20 км від районного центру. Там довелося провести чотири з половиною роки. В цей час на світ з'явилася перша дочка, Людмила.
«Після цього мене переводили до Москви, але я не схотів – хотів лише в Україну. Адже це моя Батьківщина! Мені запропонували вирушити до Кременчука – я погодився. Я приїхав до Кременчука 9 березня 57-го – він уже весь був зеленим. Я одержав посаду головного інженера на хлібній базі»,-згадував пан Семенов.
Потім Володимира Семенова призначили директором міського харчокомбінату, а 65-го року він став керівником кондитерської фабрики, на якій пропрацював 34 роки.
Прощання з Володимиром Семеновим відбудеться у вівторок. Час та місце ми повідомимо додатково.
Вічна йому пам'ять!
Клим Соколов
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
