Відома авторка романів сучасної української літератури, фронтменка гуртів «Карпа» та «Фактично самі» знає, чому варто говорити не «в Кременчугу», а «в Кременчуці», і знає - що звідси коріння відомої художниці Соні Делоне та наголосила на побаченій чистоті у місті.
Напередодні, у Кременчуці, відбулися літературні читання з відомою письменницею, сценаристкою та ведучою Іреною Карпою. Читання можна назвати більш умовними, адже Карпа переважно розповідала про мету свого чергового приїзду до України та свою теперішню діяльність тут і за кордоном - волонтерство - поміж письменства, сценаріїв до молодіжних серіалів, творчих проєктів з письменниками та крайню книгу з терапевтичним змістом, яку пише уже упродовж декількох років.
Цього разу саме до нашого міста її запросила її подруга, громадська діячка в Італії, родом з Кременчука, Світлана Терещенко. Вона запропонувала письменниці організувати найближчі зустрічі у Дніпрі та Кременчуці, тож сюди дівчата приїхали уже після Дніпра.
До речі, у приміщенні бібліотеки на Європейській зібрався повний зал поціновувачів її творчості. Була тут начальниця управління культури Кременчуцького міськвиконкому Ірина Вологодська, депутатка міськради Зінаїда Проценко, віцемер Руслан Проценко, громадські активістки Світлана Овчаренко та Олеся Мусієнко, волонтерка та зоозахисниця Аліна Якуба, викладач йоги Сергій Артеменко. А можливо, були і ті, хто не читав усі її книги, а просто прийшов поспілкуватися з таким-собі генератором творчих ідей, вигадницею, мамою двох дівчаток і дуже непосередньою особистістю - Карпою. Головною метою збору було на окремий збір для снайперської 17 бригади, а також на допомогу притулку для чотирилапих.
Як розповіла сама Карпа, у нашому місті вона встигла навіть побувати у салоні краси. А коли розпитувала, де бібліотека, їй сказали «Ну там, за Євою, ви ж мєсна!»
«Мені одразу сподобався такий вайб – що вписалася у ваше місто. І сподобалося, що він помітно українізується. Так, я тепер знаю, що «в Кременчуці», а не «в Кременчугу». Тепер завжди знаю, що саме звідси коріння відомої художниці Соні Делоне. Знаю, що у вас тут є дуже відомі цукерки.
А ще сподобалося, що Кременчук чистий», - резюмувала вона своє враження з побаченого.
До речі, з часу повномасштабного вторгнення вона тут усімнадцяте. Тож з цього часу вона приїздить до України виключно з волонтерською ціллю. Тож свою розповідь Карпа почала, описуючи волонтерську діяльність у Франції (де вона мешкає близько 10 років з чоловіком та двома доньками) та те, як вибивала кошти на зброю і допомогу для України: як у перші дні, так і в наступні роки повномасштабного вторгнення. Зокрема, про те, як брала участь у відеоефірах у Франції, намагаючись донести на них неперевернуту дійсність та правду про війну.
«І коли мені розказують, що Майдан, де я була з перших днів - це буцімто «проплачена акція Америкою», і мені треба усе заново пояснювати і вдаватися то до історії, то до аргументів, треба було мати залізні нерви. І коли у мене питають, як я не розплакалася чи не набила їм тоді морду - я згадую, як налаштовувала себе діяти розумно. І коли починають мені наводити свої аргументи, я згадую історію і навпаки. Таким чином мені вдавалося», - додає вона. Але наголошує на складності такої роботи, на перепонах у вибиванні коштів та на деякому скептичному ставленні до українців, які за кордоном доносять тезу про важливість громадян інших країн бути на стороні українців.
«І я починаю їм показувати спершу картинки, а згодом і меми на політичні теми. До уваги береться все. Приємно, як колись під час одного спілкування до мене підлійшов чоловік і сказав: «Ми навіть сміємося з одних і тих же жартів, бо маємо спільного ворога», - її слова.
Згадала письменниця і про зустріч з французьким президентом Еммануелем Макроном - ще до повномасштабного вторгнення, у підтримку звільнення нашого режисера-документаліста Олега Сенцова.
«На виставці у Франції був наш український стенд з книгами. І туди з візитом приїхав Емануель. Я взяла свою подругу (на той момент вагітну) і ми пролізли крізь натовп. До мене одразу прибігла чимала охоронниця і поважно мені сказала, що підходити не можна, варто тримати дистанцію. Я типу погодилася. А тоді, коли він підходив ближче, натовп неначе розступився. І тут вискакую я з книгою Сєнцова і простягаю її йому», - говорить письменниця, наголошуючи, що будь-які спроби донести правду про росію до світових політиків – це уже хоч і маленький, але крок на шляху до нашої перемоги.
Окрім цього, розповіла, як ще у 2012 році знімала програму «Наші в Раші» - про українців, які здобули популярність в росії.
«Дехто, як от Наташа Корольова, відмовлялися від участі, а дехто погоджувався. Але дивували навіть не вони, а російський менталітет. Я навіть не знаю, на що це схоже...ну дуже ми з ними різні. Наприклад, коли їх таксист не пропускає навіть швидкі, бо Москвою ходить чутка, що там у ній когось везли, щоб обігнати. І ця чутка передається із уст в уста.. і більшість водіїв не пропускають швидкі... чи коли підходиш до бабусі, яка продає пиріжки і запитує, як пройти туди-то, то вона починає кричати «Я вам что, справочная?!».
Тобто, що ота біла раса чи думка, що там усі жінки балерини - трохи не те, зовсім не те. Я була у Підмосков'ї і бачила оті похилені будинки. Бачила, як зранку молоді дівчата замість кави просять у продавця 100 грам похмелитися... І те, що ми різні - це таки дуже добре», - наголошує вона.
«І мені так хочеться, щоб була письменницька магія – коли написав і усе збувається. Наприклад, пошвидше ця сама перемога. Але, на жаль, таке не відбувається уже три роки… Хоча і дуже хочеться», - її слова.
Варто відмітити, що з початку події Карпа внесла дві свої вінілові пластинки, які одразу попрохали з залу.
Також біля неї на столах стояли її книги. Були і найвідоміші: «Добрі новини з Аральського моря», «Як виходити заміж стільки разів, скільки треба», «Тільки нікому про це не кажи». Вона поступово переходила до описів то одної, то іншої.
Наприклад, з посмішкою згадала про книгу «Як виходити заміж стільки разів, скільки треба».
«На власному прикладі скажу, що це працює, і після 37 років, і з двома дітьми. І будь-як. Головне – знаходити спільну мову та давати іншій людині простір. Підтвердження цьому – мій третій шлюб, назву його «крайнім», - її слова.
Розповіла і про таке ж своє дітище - крайню книгу, поки що не випущену, але у якій вважає вона, обов'язково буде хеппі-енд.
«Це історія про військового, добровольця, який пішов захищати Україну і який сподівається повернутися та вірить, що його дочекається його дівчина», - резюмує авторка. І наголошує, що дану книгу писала разом з психотерапевтом, тож і книга має такий же ефект.
Про те, як із ескцентричної авторки Карпа поступово стала авторкою терапевтичної літератури (на даний момент), про підтримку ЗСУ та як ділить усі ці справи зі справами домашніми - читайте незабаром у нашому інтерв'ю.
Нагадаємо, У Кременчуці відбудуться неординарні «Осінні читання» з Іреною Карпою
Ліна Романченко
фото Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
