Із перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну Валерій Косих - в лавах ЗСУ.
Сьогодні у Кременчуці прощаються із Героєм, який повернувся в наше місто на щиті. Традиційна церемонія прощання проходила у Кременчуцькому міському палаці культури.
8 квітня 2024 року героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час агресії військ російської федерації в районі населеного пункту Васюківка Донецької області кременчужанин Валерій Миколайович Косих.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну він - в лавах ЗСУ.
"Старший солдат Валерій Косих народився в 1968 році в Кременчуці. Тут і жив. Мав трьох дітей, навчався в загальноосвітній школі №1, працював тривалий час на колісному заводі. Призваний на військову службу під час мобілізації 23 лютого 2023 року. Обіймав посаду стрілець-санітар... Вічна пам'ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну", - розповів військовослужбовець з позивним "Лиман".
У полеглого воїна також залишилися мати, дружина та брат.
Валерій Косих був надзвичайно доброю людиною. Таким і запам'ятається друзям.
"Ми разом працювали на колісному заводі - в одній бригаді. Ніколи поганого слова нікому не сказав. Він завжди був доброзичливим, добрим", - розповів колега Дмитро.
Він говорить, що про Валерія дізнавався від його брата Віталія.
"Ми з Віталіком більше спілкувались. Я старався з ним не зв'язуватися якось, щоб не турбувати його якось. На фронті людина, десь в окопі, а я буду відволікати.Тож брат його розказував усе, ми з ним спілкувалися, з Віталіком... Коли узнав про смерть, було важко, що така людина загинула. Де та добра сила, що має обрерігати таких людей? Вони мають жити, творити добро... Я його завжди пам'ятаю. Він у мене перед очима стоїть. Його усмішка, міміка, жести, хода його. Все запам'ятається навічно. Допоки я буду жити - допоки буду пам'ятати. Хороших людей завжди ми пам'ятаємо. Він завжди закарбовується в наших серцях і в нашій пам'яті". - говорить Дмитро.
Прийшов попрощатися із Валерієм і друг дитинства Олексій.
"Ми з ним з першого класу - одному класі навчалися. Потім армія - теж разом. Він був моїм кумом, хрестив мого сина. Він теж воює. Якось в дитинстві, в школі, в сьомому класі провалився під кригу. Валерій подав мені руку і врятував. Був хоробрим. А ще веселим. Співав, грав на гітарі", - пригадав Олексій.
Кременчужанин говорить, що про смерть Валерія дізнався, прочитавши інформацію в Інтернеті, побачив фотографію.
Земляки стали на коліна, проводжаючи в останню путь захисника.
Відспівували Валерія Косих у Свято-Миколаївському соборі.
Поховають на меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України Свіштовського кладовища.
Світлана Павленко
Фото Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
