За кілька хвилин після удару він з товаришами вийшов на подвір'я інституту. Побачене Богдана приголомшило.
В Інституті зв'язку у Полтаві 3 вересня, коли Росія завдала по ньому ракетного удару, не відбувалося жодних шикувань. На момент оголошення тривоги люди перебували у навчальних класах і почали спускатися у бомбосховище, однак встигли це зробити не всі.
Про перші хвилини після удару розповів "Суспільному" 20-річний військовослужбовець Богдан, що навчався в інституті на зв'язківця. Він пригадав, як, вийшовши з бомбосховища, побачив багато крові та пилу, і як разом з іншими вцілілими шукав під завалами поранених та загиблих.
Богдан на момент ракетного удару перебував у навчальному закладі: там військовослужбовець підвищував кваліфікацію і навчався на зв'язківця. За його словами, того дня після 9 години ранку усі перебували у навчальних класах.
"Пролунала тривога, ми почали збирати у класі свої речі і покидати навчальний заклад, переходити у бомбосховище, але не встигли. Ракета долетіла за півтори хвилини до університету", — розповів військовий.
Він наголосив, що у навчальному закладі тривогами не легковажили: студенти спускалися до бомбосховища щоразу, коли лунала сирена. Так було й того разу. Однак дістатися до безпечного місця встигли не всі.
"Ми йшли якраз по тим сходам, куди стався приліт. Ми просто встигли трішки відійти подалі від нього. Ми коли йшли в бомбосховище, почули свист, повернули голову, побачили, як на нас летить ракета. Все, що ми встигли, - це трішки відбігти і лягти на землю. Удача. Мені побратим сказав просто іти швидше трішки, давай на всякий випадок трішки швидше підемо, і це нам допомогло", — пригадав Богдан.
Він розповів, що за кілька хвилин після удару він з товаришами вийшов на подвір'я інституту. Побачене Богдана приголомшило. Однак і він, й інші вцілілі кинулися розбирати завали і надавати допомогу пораненим.
"Все розвалене, всюди пилюка, всюди поранені. Тяжко було визначити, кому першому надавати медичну допомогу. Людей дуже багато, всі в крові, всі в пилюці, ти не розумієш, у кого який стан. От, було тяжко зрозуміти, ми хапались то за одного, то за другого і не могли зрозуміти, хто важчий, хто легший. Шукали поранених, мертвих, на жаль, було дуже багато, знаходили. Людей просто понакривало цеглою, металом, уламками", – описав побачене й пережите військовослужбовець.
Сам Богдан тоді також отримав уламкові поранення. Однак за допомогою до медиків не звертався.
"З нашої групи дуже багато людей отримало поранення. Зазвичай це уламкові від скла, від дерева, від цегли, а також є опіки, дуже багато опіків. Звичайно, загиблі є. Я отримав пару уламків в руку, але я не зважав на свої поранення і хотів допомогти іншим людям. Поїхав у лікарню, тому що думав, що у мене контузія, зайшов у поліклініку, побачив скільки там моїх хлопців, розвернувся і пішов. Їм потрібніше, тому що в них набагато серйозніші поранення, а в мене так, лише подряпини", — додав воїн.
Жодних заходів, пов’язаних, зокрема, із шикуваннями, збором людей, інструктажами, у закладі не проводили, запевнив військовослужбовець.
"В той день ми, як зазвичай, просто сиділи в своїх кабінетах, навчалися. Зборів на плацу взагалі не було, так як це заборонено, тому що літають розвідувальні БпЛА, і це дуже небезпечно. За пару днів до того була повітряна тривога, літали шахеди недалеко від університету, але розвідувальних дронів не було, тому що нам відразу б повідомили", – зазначив Богдан.
Нині військовий збирається повернутися до свого підрозділу та продовжити службу.
Нагадаємо, вранці 3 вересня російські війська вдарили двома балістичними ракетами по Полтаві. Під удар потрапила будівля Інституту зв’язку у Полтаві. Станом на 5 вересня кількість загиблих унаслідок удару РФ по Полтаві зросла до 55 осіб. Поранень зазнали 328 людей. А вже 8 вересня стало відомо, що у лікарні померли ще три жертви ракетного удару по Інституту зв’язку. Того ж дня президент Зеленський розповів, що загалом обстріл забрав життя 58 людей, ще 220 осіб на той момент залишалися на стаціонарному лікуванні в медзакладах.
За матеріалами incident.obozrevatel.com