З останнього збору він купив 10 дронів для ЗСУ, а загалом за 10 років волонтерства зібрав понад 7 млн грн підтримки нашим Захисникам.
Людина-легенда, український військовий волонтер, почесний громадянин Херсона, Лицар ордену «Народний Герой України» - 76-річний Янченко Григорій Миколайович – нещодавно приїхав до Кременчука.
«Кременчуцька газета» зустріла чоловіка на одній з вулиць, під час традиційного збору для військових. Під час нашої розмови до чоловіка підходили, клали до скриньки купюри, обіймали. Напевно, вся Україна знає незламного та сміливого «дядю Гришу», який став особливо впізнаваним з початку повномасштабного вторгнення. Адже під час окупації Херсону росіянами він почав з'являтись у людних місцях свого міста, де вмикав гімн України. Дані відео стали популярними у соцмережах. А чоловік у тому числі став прикладом незламності духу херсонців.
У розмові з чоловіком ми дізналися, що тут Григорій перебуватиме ще декілька днів, а згодом повернеться до Запоріжжя – куди він переїхав після евакуації з Херсону у вересні 2022 року. Наступними поїздками по збору коштів волонтера стануть Полтава та Черкаси.
- Ми вас пам'ятаємо, коли під час окупації ви вмикали українську музику на вулицях Херсону. Чи ви тоді не боялись?
- Мені часто задають це питання. Ну ви розумієте, я всім говорю, і зараз вам скажу, що в моїй крові три види крові: українця, бандерівця і хохла. Ця кров змішалась, і отримали в результаті такого, як кажуть, «холол» - який усіма силами і всім, чим може, допомагає нашим військовим. І робить це для нашої перемоги.
- Ну, не боялись тоді бути вільним перед росіянами, розкажіть, як усе було?
- Ну, як, ви розумієте, кожного ранку, кожного дня виїжджаєш з ранку, як на мінне поле. Чому? Тому що ти знаєш, що ти їдеш туди, а повернешся чи не повернешся, ти не будеш певним у цьому. Тому кожного разу боявся.
- А чи проводили з вами якусь бесіду росіяни?
- Ні, я сам розмовляв з ними. Дуже багато було розмов з людьми, які прийшли на нашу територію. Але, ви так розумієте, кожен має свій погляд на ситуацію, на те, що він робить. Вони мені говорили «у вас своя ідея, своє бачення цього, а у нас своє».
- Чи пригадаєте найбільший донат вам, як волонтеру?
- Ну, ви розумієте, я цього не можу назвати. Просто на даний час, я вам скажу, що на даний час десь під сім мільйонів я зібрав за останні десять років.
- Що купували на ці кошти?
- З початку 2014 року - це те, чого найбільше потребували військові: одяг, амуніція, камуфляж, шкарпетки, труси, майки. І все це купувалося. Зараз уже йде більше на таке як дрони, оптика, тепловізори та генератори.
- Останнє що купували з цього?
- Десять дронів я купив у останній поїздці. Але куди б не приїхав: Київ, Черкаси, Запоріжжя; я не гарантую, що всі мене впізнають. Але багато людей упізнають, і мені це дуже приємно. Зараз збираю на дрони, оптику, тепловізори і так далі.
Довідково: Григорій Янченко почав займатися волонтерством у 2014 році. Маючи обмежені фізичні можливості як людина з інвалідністю у візку (не має ніг та пальців рук) під час війни на Сході України на березень місяць 2015 року зібрав понад 300 тисяч гривень на потреби українського війська.
Народився 3 липня 1947 року у м. Ічня, Чернігівської області, в сім'ї робочих.
У 1954 році пішов до школи, закінчив дев'ять класів Ічнявської середньої школи № 1. Поступив до Авдіївського ПТУ № 96, яке закінчив у 1963 році.
У 1966 році був призваний до лав Радянської Армії, проходив службу у місті Псков у Псковській дивізії, яка приймала участь у придушенні повстання в Чехословаччині, де Григорій отримав численні осколкові поранення. Після демобілізації працював на ДСК міста Херсона. На початку дев'яностих розвинулася гангрена в кінцівках через давні поранення, внаслідок численних операцій Григорій став інвалідом та вийшов на пенсію.
Ліна Романченко
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
