Вічна пам'ять!
17 березня 2025 року у Кременчуці відбулося прощання з Олександром Троцьким, який 11 березня пішов з життя після тяжких травм, отриманих під час участі у бойових діях. Олександр був вірним сином, люблячим батьком та відданим захисником Батьківщини. Його смерть стала великою втратою для рідних, друзів та всієї Козельщинської громади, звідки він був родом.
Прощання з Олександром розпочалося о 11:00 в Кременчуцькому Міському Палаці Культури, де близько сотні людей, серед яких були його родина, друзі, та небайдужі мешканці міста, прийшли, щоб віддати останню шану герою.
Під час церемонії присутні висловлювали співчуття та згадували моменти, коли Олександр був поруч, а також згадували його відданість справі захисту нашої держави.
Олександр Троцький був призваний до війська у 2022 році, і від самого початку став частиною боротьби за незалежність України. Його службу відзначала мужність і рішучість. Однак, під час одного з боїв під Попасною, Олександр отримав важкі поранення. Його побратими загинули, а він залишився без ноги, з серйозними травмами, які позначилися на його здоров'ї. Незважаючи на це, Олександр залишався життєрадісним та оптимістичним. Як згадував один із його однокласників, Віктор, Олександр був доброю людиною.
"Але, на жаль, невблаганна війна, забрала через поранення, через ті хвороби, які прийшли з цими пораненнями забрала його із наших рядів. Дуже шкода за цим і хай йому буде земля пухом і Слава Герою...", - сказав Віктор.
Про Олександра також розповів голова Козельщинської селищної територіальної громади Олександр Троцький (не родич покійного). Він поділився своїми спогадами про зустріч з Олександром після того, як той отримав поранення:
"За збігом долі у нас однакові імена, однакові прізвища До того я його не знав, але познайомилися вже після того, як він повернувся на Батьківщину, зі шпиталю вже після протезування. Людина дуже порядна, дуже чесна, він вихований так, що є обов'язок громадянський, значить він повинен його виконати, от він його і виконав. На жаль трапилося так, що втратив здоров'я і при пораненні, до того додалася онкологія. Людський організм просто не витримав. Дуже був такий позитивний, дуже спокійний, виважений, не дивлячись на ту всю біду, яка на нього насипалась і все, що він пережив", - згадує Олександр.
Олександр, за його словами, був сильним духом, попри всі труднощі, через які пройшов.
Своєю чергою, представниця Мануйлівського старостату, де Олександр виріс, Оксана Брусник поділилася теплими спогадами:
«Олександра знаю давно, тому що закінчили одну школу, закінчили одну школу Мануйлівську. Знаємо його як доброго, веселого, життєрадісного хлопця. Вдячні дуже йому за те, що захищав нас. Завжди будемо пам'ятати. Світла і Вічна пам'ять!", - поділилася Оксана.
Відспівали Олександра у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.
Слава герою!
Валерія Макряшина
Фото Микити Ліцкевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
