
Владислав проживав з родиною у місті Кременчук, закінчив загальноосвітню школу №8, навчався в ПТУ №1. Був призваний на військову службу під час мобілізації 17 вересня 2022 року.
Захищаючи Україну від російської агресії загинув солдат Владислав Козаревський 1994 року народження. Своє молоде життя військовослужбовець поклав за незалежність нашої країни.
Традиційне прощання проходило у Кременчуцькому міському палаці культури, куди прийшли рідні, друзі, побратими полеглого Героя. Невмолиме горе матері - жінка втратила свідомість, як побачила 29-річного сина в домовині.
Владислав проживав з родиною у місті Кременчук, закінчив загальноосвітню школу №8, навчався в ПТУ №1. Був призваний на військову службу під час мобілізації 17 вересня 2022 року.
Про це розповів військовослужбовець із позивним "Лиман".
"Обіймав посаду №1 артилерійського взводу батареї бригади десантно-штурмових військ. Загинув 25 лютого, виконуючи бойове завдання по захисту України, мужньо виконавши військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Владислав був доброю і ввічливою людиною, завжди з радістю йшов на допомогу. Був справжнім воїном і складовою військового колективу. Дисциплінований, фізично та інтелектуально розвинений, був експертом та професіоналом своєї справи. Вічна пам'ять українському солдату-захиснику, який загинув, стоячи на захисті своєї Батьківщини", - говорить "Лиман".
Проживши зовсім коротке життя, Владислав залишить незгладимий слід у пам'яті друзів і рідних. Адже був гарним товаришем, люблячим батьком, добрим сином.
Був веселим, душею компанії.
"Владислав був моїм сусідом, моїм другом. Коли йшов служити, то сказав нам, що це йому подобається, це його справа. Останній раз, коли він приїжджав у відпуску, то дуже сильно змінився, але все одно усміхався. Востаннє ми з ним переписувались 25-го. Я мала йти до нього в бригаду. Владислав дуже зрадів, тому що ми будемо з ним у одній бригаді. Я вже маю відносини з бригадою", - говорить сусідка Валерія.
Дівчина говорить, що знайомі давно, і Владислав був лише позитивним.
"Влад завжди був гучний. Він завжди був першим. Він ніколи не сумував, ніколи не плакав. Був лідером у компанії. У мене є відео, де зустрілися з друзями. Мій чоловік, він і ще один знайомий. Так Влад підняв разом мого чоловіка і знайомого для фотографії", - її слова.
Для Валерії не було здивуванням, коли дізналась, що Владислав вирішив бути добровольцем і йти захищати країну.
"Дарма що він був такий, куди вітер подує, туди він і побіжить. Але це для жартів. Так Влад він був дисциплінований. Мій чоловік теж військовослужбовець і востаннє з Владом бачились у Донецькій області.Він тоді йому сказав йому, щоб не сумував, бо ще зустрінуться", - слова кременчужанки.
Андрій, військовослужбовець із позивним "Соловей" говорить, що знав Владислава Козаревського з дитинства. Обидва пішли на війну добровольцями, але з 22 лютого 2024 року чоловікам не вдалося побачитися.
"Влада я знав ще до війни. Ми спілкувалися, у нас були спільні друзі. Він товаришував із моїм середнім братом, який теж пішов воювати. Був він добрим, чуйним, завжди приходив на поміч. От у нього був друг, мій кум Женя, він три місяці тому загинув. А ось два дні тому подзвонив мені побратим і сказав, що Влада теж немає... Він був справжнім воїном, створеним для армії мужиком. Чим більше ми воюємо, тим менше нас стає", - слова чоловіка.
Андрій говорить, що повномасштабну війну зустрів на строковій службі, далі підписав контракт. Із Владиславом Козаревським лише переписувався телефоном. Зараз сам відновлює здоров'я у шпиталі.
"Не було часу спілкуватися. То він був на позиції, то я", - із спогадів.
Пригадав і витівки дитинства.
"Ну, хто в дитинстві не чудив?У нас всіх були гріхи в дитинстві, всі робили щось погане і щось гарне. І квіти на свята із клумб крали, і бабусі на нас кричали. Знаєте, всього було багато, тільки вже ні з ким згадати", - говорить Андрій.
Кременчужани, віддаючи шану загиблому Герою, стали на коліна.
Церемонія відспівування пройшла у Свято-Миколаївському соборі.
Владислав Козаревський знайде останній прихисток на Свіштовському кладовищі, на Меморіалі загиблих військовослужбовців.
Світлана Павленко
Фото Микити Ліцкевича