Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Четверг, 13 Августа 2020 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

«Я займаюся життям у всіх його проявах»: у Кременчуці Дорош розповів про рабів, палке кохання і колишніх дружин 

 

4 декабря 2019 15:00

Артист на згадку отримав чашку із зображенням Крюківського мосту.

Третього грудня у Міському палаці культури Кременчука відбувся концерт заслуженого артиста України Володимира Дороша. Він не лише талановитий музикант, а й генеральний директор ТОВ «Лубенський молочний завод», віце-президент Федерації волейболу України, президент спортивного клубу «Фаворит», член правління Всеукраїнської федерації кінного спорту. А на додачу - ще й цікавий співрозмовник.

Тож Кременчуцькій газеті вдалося поспілкуватися із Володимиром Дорошем до його виступу у Кременчуці.

- Вас називають «останнім романтиком української естради». Як вважаєте, звідки це пішло та як ставитися до такого?

- Хтось із журналістів сказав, що «останній романтик», а воно так і пішло. За великим рахунком, після виступів у понад 30 концертах у цьому турі я вже бачу, як люди сприймають і серйозні речі, як ставляться до серйозних пісень. Не всі ж у мене пісні «Ресницами», чи «Сердце танцует». Є дуже багато змістовних текстів, важких. У нас люди надзвичайно освічені. Просто в засобах масової інформації нам часто нав’язують точку зору, що ми живемо у 21 столітті і тому повинна бути така музика, як «Попа, як у Кім». Але вважаю, що це ніякого відношення до музики не має. Що мене найбільше радує, це коли вийшла на сцену 8-річна дитина і каже: «Я вас так люблю». А потім батьки підійшли і кажуть, що дитина примусила піти їх на концерт і дуже вдячні за цк. Я кажу: «Катенько, а чому ти любиш дядю Володю?» 

На концерти приходять і молоді люди, які танцюють, і літні люди. Я сам режисер власної програми, тому намагаюся зробити так, щоб всім було комфортно на концерті, щоб кожен почув пісню про себе. Я називаю свій концерт «музичною мозаїкою свого життя», тобто, я розповідаю про все, що було в моєму житті. Але всі ми люди дуже схожі, у нас долі схожі, ми однаково ненавидимо, однаково любимо, однаково віримо.

- Про що ваша творчість і для кого?

- Моя творчість про життя, про різнобарв’я, яке відбувається у кожного, про кохання, про «розставання». Моя творчість про серйозні речі: про батька, про матір. Та про все на світі, що нас оточує.

- Де ви черпаєте натхнення?

- У самому житті. Якось мене запитав журналіст, яке найбільше моє досягнення. Найбільше моє досягнення, що я в 52 роки стою перед вами живий і здоровий – це вже досягнення. А все інше – навколо нас, життя вирує. Є в мене багато пісень на цю тему.

- Як сталося так, що ви вже, будучи успішним бізнесменом, знов повернулися до творчості? Який був поштовх?

- Нічого в мене в житті не змінилося. Коли мене часто питають про ці речі, це головне запитання усіх – нічого не змінилося. Я з дитинства займаюся музикою, спортом. І після розвалу Радянського Союзу я ні на кого не працював, лише на себе. Чому я артист і називаюся «Дорош»? Тому що це – просто «Дорош» - людина, яка займається у всіх напрямках діяльності. І тут не можна сказати, що я бізнесмен, я просто така різнопланова людина.  Я все життя таким був. Не можливо стати музикантом, наприклад, в 45, треба займатися із дитинства. Музика - це надзвичайно складно.

- Так в чому ваш секрет? Як вдається поєднувати?

- Я нічого не поєдную, просто живу. Я не можу займатися чимось одним у цьому житті. Мені тісно, дуже сумно й не весело. Я не можу себе присвятити тільки волейболу, хоча ми досягли величезних успіхів: і я особисто, і моя команда. Я не можу присвятити себе тільки музиці, або ще чомусь. Я займаюся життям у всіх його проявах. І кожному бажаю, щоб людина розвивалася. Я вважаю, що найбільша віра в Бога – це щоденне вдосконалення себе як особистості. А не так, що я вибрав собі професію, щодня у 8 пішов у 5 прийшов, і таке подібне. Я зажди кажу, може когось це і ображає, «на роботу ходять раби». Забудьте про те, що ви раби. Ми живемо у вільній державі. Живіть і розвивайтеся кожен день і не забувайте, що головне для людини – це духовний розвиток.

Людина повинна рости духовно. Коли засинаєте, подумайте, наскільки ви стали кращими за сьогоднішній день на один міліметр, чи на мікрон, чи стали на сантиметр краще. Але людина повинна себе кожен день вдосконалювати. Ніхто не заважає в 45 років сісти за рояль і вивчити, наприклад, всі концерти Бетховена чи Рахманінова, якщо захочете. І нехай не розповідають казки, що це притаманно дітям у 5 чи 6 років. Просто у них багато часу вільного і їм нічого робити.

- Вас ще знають як благодійника. Це допомагає вашій творчості…?

- Я ніколи про це нікому не кажу. Я просто роблю це по тій причині, що знаю, що людина, яка більш успішна, яка більш щаслива в цьому світі і більше має статків, вона обов’язково повинна ділитися своїми можливостями. Фантастично тяжка ситуація, яка зараз склалася в Україні. Тому ми, я і сестра мене підтримує, ми робимо меценатські проекти, але ми не кричимо про це на всю Україну і не піаримо себе на цьому.

- Про особисте… Скажіть, зараз ваше серце вільне? Кременчужанки можуть на щось сподіватися?

- Я артист, людина творча і дуже влюблива. У мене дуже багато було жінок в цьому світі і я цього не соромлюся. А цим пишаюся. Зараз дуже модно мати багато чоловіків, а в мене, слава Богу, було багато жінок. Я взагалі дуже щасливий у цьому відношенні. Ви не повірите, я з усіма ними підтримую стосунки, з усіма ними дружу. Ми навіть разом їздимо відпочивати на свята, вони приїжджають до мене на день народження. Треба розходитися і сходитися красиво, тому що у нас пишні весілля – все красиво розпочинається і закінчується скандалом і ненавистю. У мене, слава Богу, такого немає з усіма своїми дружинами, а їх у мене було четверо. Зараз у мене зовсім молода дівчина, яка зі мною живе, на 25 років від мене молодша. Але вона дружить з усіма моїми дружинами, тому що дехто з цих дружин народив мені дітей і ми їх разом виховуємо. І все життя у нас є велика відповідальність перед Господом і перед людьми. Дехто просто залишив величезний слід у моєму житті. Всі вони залишили величезний слід, тому що у нас було палке кохання. А якщо щось не вийшло, ми розійшлися спокійно, не мучавши один одного.

Наприкінці спілкування Кременчуцька газета подарувала артисту на згадку про наше місто чашку із зображенням Крюківського мосту.

«Даю вам слово, що буду возити цю кременчуцьку чашку. Такого мені ще ніхто не дарував. Буду возить її і на всіх гастролях, буду пити з неї чай. Я безмежно вдячний», - сказав Володимир Дорош.

Нагадаємо, Дорош у Кременчуці зізнався, що він уже вчетверте одружений і хоч «чоловік б/у, але в гарному стані».

 

 

Тетяна Красельникова

Фото Кирила Воронцова

Відео Олексія Орлова

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться