Він своїм тілом став, як стіною між навалою російської орди й між нашим спокійним майбутнім і незалежним майбутнім наших дітей.
Сьогодні Кременчук у жалю та скорботі прощається зі своїм сином – 27-річним Олександром Бардаковським. Він пішов на військову службу під час мобілізації, 29 квітня цього року.
При захисті нашої Батьківщини, відсічі та стримуванні збройної агресії росії проти України, Олександр загинув в районі населеного пункту Керамік, Покровського району, Донецької області.
«Сьогодні ми зібралися з вами тут провести в останню путь воїна – солдата Бардаковського Олександра Івановича.
Він житель Кременчука, все життя тут прожив. І три дні не дожив до свого дня народження. 10 вересня йому мало б виповнитися 28 років. Зовсім ще молодий. Він не одружений і дітей також не мав.
Сьогодні тут, присутні його матір та брат. Рідні в печалі й жалобі, так, як і ми всі з вами. Так як розуміємо, яка це величезна втрата для українського народу. Він своїм тілом став як стіною між навалою російської орди і між нашим спокійним майбутнім і незалежним майбутнім наших дітей.
Старший стрілець. Причиною його смерті стало уламкове поранення голови внаслідок бойових дій.
Ми бажаємо царства небесного душі його і спокою рідним, тому що немає нічого вищого, ніж полеглий у бою солдат», - сказала лейтенантка Любов Телятник, т.в.о. начальника групи МПЗ морально-психологічного забезпечення Кременчуцького РТЦК та СП.
Друзі загиблого Андрій та Сергій розповіли, що знають Сашка з самого дитинства, і весь час разом навчалися та спілкувалися. Він завжди був готовий виручити, був чуйним. Хлопцям було важко стримувати сльози, думаючи про втрату. Вони кажуть, що Олександр час від часу телефонував їм з фронту. Останній дзвінок був четвертого вересня, а п’ятого останні повідомлення від нього. Сьомого вересня воїн загинув.
«Будемо його завжди звісно пам'ятати, провідувати. Підтримувати матір», - додали Андрій та Сергій.
На прощанні з Олександром були присутні також його друг Денис з матір’ю Тетяною.
«Що я можу сказати. Він був мені як другий син, вони дружили з моїм сином (Денисом, - авт.) дуже добре. Він дуже-дуже добра людина, чуйна. Як би йому на душі не було тяжко, він завжди йшов з посмішкою, завжди казав, що все прекрасно та все добре, Найсвітліша людина. І як син каже, це відірвали шматочок моєї душі. І моєї також. Я пам’ятаю, як він прийшов перед походом у військкомат, ми посиділи, поговорили. Він виходить, я похрестила його, і він повернувся, посміхнувся», - каже Тетяна.
«Як би не було погано, в нього все добре. Позитивний. Ми й Новий рік разом з ним святкували. Він все одно з нами», - доповнив друг Олександра Денис.
Живим коридором було вшановано пам’ять загиблого – містяни ставали на коліна, проводжаючи його в останню путь. Панахиду за Олександром відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали - на Алеї Героїв на Свіштовському кладовищі.
Нагадаємо, Кременчук попрощається з воїном Олександром Бардаковським.
Артем Кузьменко
Фото Єгора Мовчана
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
