Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
COVID-2019
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

З порохом на губах, кіньми, варениками та стовпами: як колись кременчужани святкували Сьомикову племінницю


24 февраля 2020 13:25

Для наших пращурів це свято, достовірної назви якого ми, до речі, не знаємо.

Прийшов останній тиждень зими. Вже близько довгоочікувані теплі весняні дні, коли сонечко своїми променями почне прогрівати не лише землю, а й душі кременчужан. Вже рясніють об’яви в газетах та Інтернеті про веселе свято Масляної, яке ось-ось відбудеться на головній площі міста. Але що ми знаємо про цей день, окрім того, що зберуться навколо солом’яної арки багато місцевих мешканців і будуть розважатися? Що ж це за свято?

Для початку нагадаємо, що не можна порівнювати Масляну із Прощеною неділею.

Масляна – язичницьке свято, присвячене проводам зими та приходу сонячного тепла, пробудженню плодючої сили землі. Для наших пращурів це свято, назви якого ми, до речі, не знаємо, втілювала весну і життя — і разом з тим зиму й смерть.

Сама назва «Масляна» виникло приблизно в XVI столітті. Це свято ще іменують Колодій, Сьомикова племінниця – святковий тижневий цикл, який в народній уяві визначався як межа між зимовою та весняною порами року й направлений своїми обрядами на прощання із зимою.

Але не можна плутати це свято із православним Сирним тижнем, який співпадає у часі та є підготовчим до Великого посту. Православна церква, навпаки, закликає в ці дні схаменутися, поводитися смиренніше і утримуватися від спиртних напоїв та веселощів, згадуючи страждання Ісуса Христа та праведне життя святих.

Свято зустрічі весни особливо почали відмічати за часів імператора Миколи І, тобто з першої чверті ХІХ ст. У всіх містах і селах влаштовувалися різні ігри, змагання, люди співали і танцювали. Тобто це були народні гуляння.

Головною їжею на Масляну є вареники з сиром і сметаною, але й гречані млинці на маслі або на смальці смажені — теж обрядова їжа в ці дні на Україні. Цей звичай ведеться здавна, бо навіть в Святому Письмі згадується, що під час святкування цар Давид народові «даяша по млину сковородному».

Спочатку млинці та оладки готували як поминальну страву (зображуючи сонце, млинці були символом загробного світу, який, за давніми уявленнями слов’ян, співвідносився із сонцем, що спускалося туди вночі). Перший масляний млинець був призначений померлим, його залишали на вікні або відносили на кладовище.

Протягом тижня проводилися різні ритуали, і кожен день мав свою назву: понеділок – «зустріч»; вівторок – «ігри»; середа – «ласунка»; четвер – «широкий четвер», «розгуляй», «перелом»; п’ятниця – «тещині вечорниці»; субота – «гостини невістки»; неділя – «проводи», «прощений день», «цілувальник».
В Кременчуці ще з далеких давен склалися свої звичаї, пов’язані із святкуванням Масляної. Так, в далекі часи у нас існувала традиція проводити унікальне свято «Щучого хвоста» у вівторок Масляного тижня.

Ще однією традицією були «з’їздки», тобто грандіозні катання на конях. Звідусіль до центральної площі міста з’їжджалися кращі повозки з кіньми, на яких за солодощі та інші гостинці катали містом молодят, дітей та всіх бажаючих.

У ці дні на молодят покладався особливий обов’язок виїжджати на люди та провідувати всіх, хто був у них на весіллі. Існує навіть повір’я, що в давнину Масляна була святом, який влаштовували саме для щойно одружених: для них готували млинці та оладки, для них заготовлювалися пиво та вино, для них закупали солодощі. І лише з часом це свято перейшло до масового гуляння. Цей факт може підтвердити інший звичай у Масляний тиждень.

«Стовпи» — це свого роду виставка любові. Цей звичай належить до найдавніших. Так, молодята, одягнені у святкове вбрання, ставали рядами («стовпами») по обидва боки вулиці і у натовпі показували, як вони кохають один одного.
— Порох на губах! — вигукували перехожі, вимагаючи, щоб молодята поцілувалися.

В Масляний тиждень обов’язковими є візити кумів. Батьки дитини ходять до кума або куми з «відв`язнем», або «прощеником», тобто приносять особливий хліб з родзинками, прикрашений, як коровай, вензелями. У відповідь кум та кума приходять до хресника з подарунками: кум приносить чашку з ложкою, а кума тканину.

«Цілувальник», який відбувався у суботу, був днем, коли молоді хлопці їздили цілувати молодичок, які живуть з чоловіком першу Масляну. За ритуалом, дівчина підносить кожному з гостей ківш пива, а той випивав і тричі цілувався з нею.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття на центральній площі Кременчука на Масляну традиційними були кулачний бій та боротьба. Так, спочатку на арені виступали місцеві силачі, серед яких були Іван Піддубний, Захар Ялов, Іван Шемякін та інші. Потім вони закликали бажаючих спробувати з ними поборотися. А потім на середину виходили всі бажаючі, а натовп ставав навколо смільчаків і вболівав за свого обранця. Нагорода за перемогу була символічною.
Погулявши отак цілий тиждень, наші люди говорили колись: «Масляна, Масляна, яка ти мала, — якби ж тебе сім неділь, а посту одна!»

Не менш весело відмічали це свято в Кременчуці й всього півстоліття тому. Тоді його називали Проводами зими, що відбувалося в останню неділю лютого. Зазвичай цей день був сніжним і морозним. Люди збиралися заздалегідь, щоб зайняти найкращі місця у натовпі. Це було яскраве свято. На площі Перемоги, на алеях Центрального і Ювілейного парків, на Раківці, в с. Молодіжному проводилися розважально-ігрові програми, конкурси, атракціони, виступи учасників художньої самодіяльності клубів і палаців культури міста. Грали духові оркестри, навколо лунали веселі пісні, виконувалися іскрометні танці…

Працювали атракціони, відбувалися спортивні ігри. Збиралися люди, щоб подивитися, мов на диво, як один за одним сміливці намагаються залізти на гладенько відшліфований, та ще й змазаний смальцем височенний стовп, на вершечку якого повішена «приманка» - жіночі чобітки і пляшка шампанського. Багатьох невдах зустрічав голосний регіт натовпу. Але навіть мороз не завада тому, хто горить бажанням дістати приз із вершечку щогли. Так, у 1980 році незабутнім було це свято для токаря автозаводу Володимира Ігнатенка, який виявився найспритнішим у жартівливому атракціоні «Стовп» і дістав заповітний «скарб». Потім за допомогою крана були повішені модельні туфлі на «шпильках», від погляду на які зайшлося не одне жіноче серце, і знову почалася азартна боротьба за подолання вертикалі.

А скільки сміху і оплесків зібрало перетягування канату! Взявшись за два кінці, кілька пар «силачів», натужившись, відстоювали «пальму першості». Капітану команди-переможниці діставався іграшковий кінь.
Численну аудиторію на пляжі збирав святковий заплив «моржів». Навіть тут, біля вкритого шаром льоду Дніпра, була тепла атмосфера і панували веселощі і сміх. Вони супроводжували «моржів», які кинули сміливий виклик крижаній воді та морозу і запливали в пробиту катером глибоку синь Дніпра.
А на імпровізованій сцені під акомпанемент баяна лунали пародії, гуморески, частівки. Вони картали п’яниць, ледарів, лихачів.
Для тих, хто вже втомився або замерз і хотів зігрітися, була представлена торгівля рибною юшкою, шашликами, варениками, галушками та пельменями і іншими стравами.
Не нудьгували й найменші. Для них працювали атракціони, були організовані танці, снігові фортеці, гірки. І тут востаннє причепурилася Снігова баба. А скільки радості можна було прочитати на обличчях тих, хто катався на трійках! Усе вирувало й сміялося навкруги.
Відбувалися й інші дива, влаштовані для кременчужан. Таке було лише на святі Проводів зими, коли ставали у ряд Весна, Зима, Дід Мороз і Снігуронька. Лунали фанфари. На площу виїжджали сани, запряжені трійкою коней. З них вставали Снігуронька і Дід Мороз. Вони виходили на імпровізовану трибуну, дзвінким голосом Снігуронька зверталася до кременчужан:

«Еще в полях снега необозримы,
И сонце скупо озаряет даль,
Но мы сегодня провожаем зиму
Отлютовал неистовый февраль».

Снігуроньку змінював Дід Мороз:

«Спасибо вам, кременчужане!
За яркий праздник проводов зимы!».

І от віддавав Дід Мороз Весні свій посох. А сам із Снігуронькою їхав у далекі краї, де зима, де холодно, і кременчужани казали їм:
- До зустрічі!
Як бажану, проводжали кременчужани і Зиму:
- Прощавай, зимонько, до наступного року!
А Весну просили: «Принеси нам радість і добро, щедрий урожай. Хай завжди буде мир на землі!»
Так було півстоліття тому. А Як ми зустрінемо Весну цього року – будемо чекати разом!
З наступаючим святом, Кременчук!

Ілюстрації: 1 – з особистого архіву Ю.В.Бруска, решта – з фондів музею.
Копії фотографій з газет не дуже добре читаються через характерну «зернистість», але кращих нема.

 

 

Зав. відділу Кременчуцького музею Вікторія Ширай

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться