Пряма мова.
24 серпня, на 71-му році життя, від невиліковної хвороби, помер ексредактор телекомпанії «Візит», ексредактор радіо «Європа плюс Кременчук», колишній диктор міського радіо та журналіст ТРК «Лтава», працівник «Кременчуцької газети», "золотий" голос Кременчука Олександр Якович Куліш.
Прощання з О.Кулішем проходило сьогодні у Свято-Миколаївському соборі. Участь в ньому взяли рідні, друзі та ті, з ким він працював: колишній керівник міського радіо Леонід Перепелятник, ексдиректор телеканалу «Візит» Олександр Мельник, ексредакторка цього ж телеканалу Анна Плаксій та працівники «Візиту» Григорій Бабенко, Сергій Доронін, Євген Бодаква, Василь Мішенін, редактор «Кременчуцької газети» Олег Булашев та інші.
Як розповів журналістам екскерівник міського радіо Леонід Перепелятник, з Олександром Кулішем він познайомився тоді, коли той ще працював на трикотажній фабриці.
«Він там працював майстром. Коли ми оголосили конкурс на посаду кореспондента міського радіо, мені зателефонувала директор фабрики Алла Володимирівна і каже: «У нас є людина, яка може тобі сподобатись». І так з ним познайомилися, а потім я взяв його до себе на роботу. Він понад десять років - до дев'яностих - працював. Я не боюсь цього слова, став справжнім журналістом. Перші кроки він зробив саме на міському радіо»,- каже Л.Перепелятник.
А ще він пригадує, як чудово і відповідально О.Куліш провів ювілейний вечір 25-річчя міського радіо, учасниками якого були Микола Гнатюк, Раїса Кириченко, подружжя Білоножків.
«Прекрасно провів вечір, працював. Потім не працював кілька років, знову був на «Візиті», знову до мене повернувся. Дуже складна біографія в нього була, але він мужньо витримав всі незгоди життя і для нас залишиться людиною, яку ми будемо довго пам'ятати. Світла пам'ять Олександру Кулішу, прекрасній людині, батькові, нашому другу»,- сказав Л.Перепелятник.
Своїми спогадами про Олександра Яковича поділився і кум Володимир
«Ви знаєте, сьогодні такий важкий день, але, пам'ятаючи все його життя, стосунки, його відношення до життя, його ставлення до скрутних становищ, його чутливе серце і відкриту душу до кожної людини, то сьогодні дуже важко сказати щось сумне. Бо це дуже світла людина.
В розмовах, коли люди скаржилися або просто розповідали про якісь скрути, він міг розмовляти таким чином, що не казав, що робити, він не давав поради, але в цій розмові таке було враження, що він брав людину з собою і людині ставало легше.
Сашко - це просто така гарна славна людина. Я вважаю, що дуже багато людей про нього будуть пам'ятати і згадувати. І навіть в круту хвилину вони будуть пам'ятати ті розмови, ті піднесення духовне, яке в нього відбувалося, що після того, як він пішов, він буде допомагати цим людям. Просто світла людина і світла йому пам'ять»,- сказав Володимир.
Про те, як Олександр Куліш пережив ампутацію ноги згадав його друг Віктор.
«Із Олександром Яковичем ми познайомились у лікарні 2015 року. У нас у обох була операція з ампутації ніг. У мене та в нього. І з того часу ми по життю завжди були разом: і на протезуванні, і так постійно підтримували стосунки…
Добрий, веселий, оптиміст він був у повному розумінні цього слова. Звісно, витрати дуже важка. Навіть не знаю, як їй передати…
Ми їздили на протезування до Полтави. Ну там знаходилися десь місяць, або навіть більше. То він там був "заводилою" всього цього заводу. Завжди розповідав анекдоти. Всім підіймав настрій. Він так себе вів, що ніхто не сумував, ніколи не скаржився. Тож дуже був такий оптимістичний, усім підказував. Молодець був. Тож світла йому пам'ять!»,- каже Віктор Фірсович.
Ще одна знайома померлого Євгенія каже, що Олександр був у курсі всіх подій і ніколи не любив, коли інші бачили його страждання.
«Він навіть відмахувався від допомоги, завжди говорив: «Не приходьте до мене, коли я в такому стані». Тому дуже навіть уявити його було важко, коли він був у такому стані. Він коли всі мовчали довкола нього казав: «Я не терплю, коли всі мовчать! Як це так?»,- згадує пані Євгенія і також плаче за померлим другом.
Зазначимо, Олександр Куліш народився 27 липня 1954 року. Він закінчив кременчуцьку школу №19. Служив в армії.
Навчався у Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого та у Дніпропетровському державному університеті.
Має двох дітей.
За свою працю нагороджений численними грамотами та подяками влад різних рівнів. Він завжди був толерантним, коректним та любив красиво одягатися, підбираючи кольори стильного одягу.
Так і сьогодні Олександр Куліш у церкві лежав у труні сірого кольору, в сірому костюмі та білій сорочці з краваткою, а навколо нього було багато квітів.
Чин відспівування провів отець Богдан, а потім Олександра Яковича поховали біля могили матері на Свіштовському цвинтарі.
Вічна пам’ять світлій людині!
Олег Булашев
Відео Микити Ліцкевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
