Понад 21 кілометр пройшли кременчуцькі туристи в рамках Прогулянки вихідного дня, яку організували 5 лютого Ольга Колесник і Олексій Скок.
Цього разу маршрут пролягав Кіровоградською областю. Першою локацією став Морозівський вугільний розріз — недіючий вугільний кар'єр в Олександрійському районі Кіровоградської області, поблизу селища Пантаївка.
Дядько Гугл підказав, що підприємство працювало із 1970 по 2009 рік. А видубували буре вугілля. Після закриття кар'єр заповнився ґрунтовими водами. Морозівський вугільний розріз лежить неподалік від автошляху E50 між Олександрією й Кропивницьким, між селищами Новоселівка, Пантаївка та селом Морозівка. Являє собою затоплений ґрунтовими водами кар'єр у формі літери Г довжиною 6 км.
На місці видобутку залишилася покинута гігантська техніка, завдяки чому Морозівський кар'єр став одним із двох «кладовищ екскаваторів». Інше також у Олександрійському районі. Але більша частина цієї техніки вже зникла під водою. Ми побачили лише два. Хоча кар'єр і охороняється, через великий розмір об'єкту його периметр не огороджений.
Вода в кар'єрі піднялася вже більше, ніж на двадцять метрів. ЇЇ бірюзовий колір свідчить про значну глибину водойми та її чистоту. Схили в деяких місцях є небезпечними через осипання. Видно, зовсім свіжі зсуви. А ще вода тут не замерзла. І навіть взимку місце видається Мальдівами. Нашими українськими Мальдівами
Сніг додавав акценти краєвидам. Але заважав туристам – деякі ділянки долались дуже важко.
Після кар’єру дорога пролягла лісовими масивами і полями. Часом траплялись такі несподіванки, як то фазан вискочить із-під ніг.
Так, долаючи добрий десяток кілометрів туристи із Кременчука дістались села Ясинуватка. У цьому селі є залишки справжнісінького палацу.
Його називають палацом Вінберга, хоча у реєстрі пам'яток будівля має назву "Маєток Вимберга", така інформація розміщена на сайті tusovka.kr.ua.
Так палац виглядав
Там же можна знайти, що прізвище власника палацу було Вінберг, а звали його Василь Федорович, 1861 року народження. У дорослому віці був військовим, в званні штабс-капітана одружився на Єлисаветі Анненковій, яка отримала Єсиноватку (тодішня назва Ясинуватки) у спадок від матері. Втім, наприкінці 19 століття палац очевидно належав цій родині. Стиль будівлі еклектика з елементами неоготики (такою можна було вважати башту). Він пережив революцію, за часів радянського союзу тут був інтернат. Не витримав 90-ті. Будівлю передали церкві і вона прийшла в запустіння.
Зараз залишились руїни, але якщо трішки пофантазувати, то можна уявити, як тут чередою під’їжджали карети, як проводили бали. Так печально, що у нас зникає давнина. Назавжди…
Але є ще одне у цій місцині те, що туриста очі не оминуть ніколи – дуб. Так біля руїн палацу у Ясинуватці росте дуб, ніт дубище. Пишуть, що йому 200 років, але здається більше. Під час мандрівки Оляна Колесник взяла шматочок кори і параметри дуба, аби відправити Юрію Репалу - досліднику дубів Полтавщини. Не так давно у нас в області видали довідник про вікові та меморіальні дерева. У нього внесли понад сотню дубів, лип, сосен та каштанів із усієї області. Упорядником був саме Юрій Репало.Він зібрав інформацію про сотню дубів, лип та сосен.
У кожній мандрівці є моменти, які не стосуються основних локацій, та які роблять її неповторною. Того дня це енергетичне поле, слизький ліс, брудне поле і село, де зустрічались стрьомні дядьки.
Але була і крайня локація, точніше дві, які не залишили байдужими вже втомлених туристів. Це Срібне і Радонове озеро, які розташовані неподалік села Протопопівка. Влітку ця місцина користується популярністю не тільки через прозорість та чистоту своїх вод, але й через голубі лікувальні грязі, які можна знайти понад берегами кар'єра.
Зараз водна поверхня вкрити кригою. Не чути співу пташок. Здається, все живе завмерло…
Але на радоновому озері зроблено вхід до води. Видно, що сюди приходять любителі чи любитель зимового купання.
Тепер про найголовніше – зазвичай після таких публікацій авторка дає рекомендації, як дістатися автобусом чи потягом до локацій.
Цього разу це буде дуже проблематично. Прямих автобусів до цих місць немає. Можна автобусом Кременчук-Кропивницький доїхати максимально близько, але пішки ще йти добряче.
До радонового і срібного озер їздить електричка. Можна взяти автомобіль і гайнути по навігатору, але зважте: дороги по маршруту кепські.
А ось кременчуцькі туристи практикували туди і велопоїздки. Але то за теплої пори року.
Але є і гарна новина - вже 19 лютого 2023 року Ольга Колесник і Олексій Скок готують нову мандрівку. Таку, як ця, а може ще драйвовішу. Зима - не привід сидіти вдома. Слідкуйте за анонсами Кременчуцької газети - і вперед до пригод.
Протягом січня вся дружня команда туристів та вчителів гімназії № 26 долучилися фінансово до купівлі тканини на пошиття флісових шкарпеток (100 пар - 8000 грн, балаклав- 200 шт - 6000 грн). Туристи відраховують благодійні внески за походи. Це 50 грн, але все ж допомога. Через волонтерку Аллу Заможську теплі речі передають для потреб ЗСУ.
Нагадаємо, У Кременчуці туристи та вчителі допомогли у пошитті теплих шкарпеток і балаклав для захисників.
Олена Ліпошко
Фото авторки
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
