"Це ж Третій Занасип – у нас там одна сім’я".
Сьогодні у Кременчуці прощаються із Героєм, який віддав своє життя у війні рф проти України.
8 серпня 2025 року героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час агресії військ російської федерації, вірний син, випускник Кременчуцької гімназії №3 та відданий захисник Батьківщини – Дмитро Гафикін.
Рідні, друзі, знайомі прийшли у Міський палац культури, де проходила церемонія прощання. Мати Захисника у великому горі – її голос лунав розпачем над похоронною процесією. Земляки зустріли загиблого, стоячи на колінах.
"Солдат Гафикін Дмитро Миколайович, 1984 року народження, народився у місті Дніпро, проживав у місті Кременчук, навчався у Кременчуцькій гімназії №3, закінчив Дніпровську політехніку. Призваний на військову службу під час мобілізації 19 червня 2024 року. Займав посаду оператора безпілотних літальних апаратів. Загинув 8 серпня 2025 року, виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Велика Рибиця Сумської області", – розповів військовослужбовець із позивним "Лиман".
Учителі і однокласники прийшли провести Захисника в останню путь.
"Дмитро навчався в нашій школі з першого класу, а з 5 по 11 я в нього читала математику. Це і однокласник моєї дочки. Я прекрасно його знала, тому що це живчик-енерджайзер був, веселий, завжди допомагав і ніколи нікому не робив погано. Він не був підлим. Це була відкрита, щира дитина, яка завжди дружила з усіма, намагався допомогти.
Не було у нього цієї червоточини взагалі, дуже-дуже хороший", – розповіла директорка гімназії №3 Наталія Куліш.
Вона пригадала і зустрічі з Дмитром після завершення навчання:
"Він завжди, де б не побачив, на якій би відстані, завжди говорив: 'Наталя Миколаївна, доброго дня, як ви?' Та й клас у них дружнім був. Це ж Третій Занасип – у нас там одна сім’я".
Директорка каже, що не знала, що її випускник пішов на війну:
"Він вирішив: я йду воювати, і все. І мама його просила, була можливість, але він сказав – йду воювати і все тут. Я дізналася лише на тому тижні, що Дмитро загинув, дуже була шокована. Тому що, коли йдуть наші діти – це так боляче, що не передати словами. Цього року було 43 роки, як я працюю в школі, і кожну дитину пам’ятаємо. Дуже жаль, що наші діти йдуть від нас. Нехай вони будуть Ангелами-охоронцями".
Попрощатися з товаришем доньки прийшов колишній секретар Кременчуцької міськради Василь Івко і його дружина Тетяна. Вони знали Дмитра Гафикіна змалечку.
"Ми Дімку пам'ятаємо від самого народження. Ми разом жили. Пам'ятаємо, як у школу ходив. Пам'ятаємо, як в інституті навчався. Був такий добрий, душевний, веселий – як би бачите, скільки молоді прийшло прощатися. Так доля склалася, що ми сьогодні зустрічаємося тут. Для нас це трагедія", – сказав Василь Івко.
Його дружина додає:
"Ми його добре знаємо. Такого ж року, як і наша менша дочка, вони дружили. Зараз просто її немає в місті, вона обов’язково була б тут. Згадую, як ми їздили на Дніпро відпочивати, і він з нами відпочивав, їздив. Ми були в нього на весіллі, коли він одружувався".
Далі прощання і відспівування Дмитра Гафикіна пройшло у Свято-Миколаївському соборі.
Вічний спокій Герой знайшов на Свіштовському кладовищі у Меморіалі Захисників і Захисниць України.
Дмитро Гафикін назавжди залишиться прикладом відданості, мужності й любові до України. Його життя – це історія про людину, яка вміла дарувати радість іншим і в найважчий час зробила вибір бути поруч із Батьківщиною.
Олена Ліпошко
Фото Микити Ліцкевича
