Судова справа.
30 жовтня 2025 року в Автозаводському районному суді міста Кременчука відбулося засідання у справі про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього учня 7 класу місцевої гімназії. Клопотання до суду подала Кременчуцька окружна прокуратура.
Засідання проходило в закритому режимі, оскільки мова йшла про малолітніх осіб і про обставини, що мають особливо делікатний характер. У залі суду були присутні прокурор, представники служби у справах дітей, працівник ювенальної превенції, психолог, адвокат, мати неповнолітнього та представник потерпілого.
Обставини події
Як було встановлено в ході досудового розслідування, влітку цього року неповнолітній хлопець перебував удома разом із молодшим – 10- річним знайомим. У цей час він, за даними слідства, скориставшись своєю фізичною перевагою та ситуацією хлопчик вчинив щодо дитини дії сексуального характеру, пов`язані з оральним та анальним проникненням в тіло малолітнього потерпілого.
Після цього поведінка молодшого хлопчика змінилася — він став замкнутим, уникав спілкування, з’явилися прояви тривоги та страху. Батьки, помітивши зміни, звернулися до правоохоронців.
Проведеними експертизами встановлено, що дії більш дорослого хлопця відповідають ознакам діяння, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України (зґвалтування малолітнього). Водночас через вік — він не підлягає кримінальній відповідальності.
Висновки експертів
Суд заслухав психологів, які підтвердили, що потерпілий зазнав і психологічної травми. У нього виявлено підвищену тривожність, почуття провини, порушення сну, страхи, емоційне виснаження та уникаючу поведінку. Фахівці зазначили, що без належної психологічної допомоги дитина може мати відтерміновані наслідки — у вигляді стресових розладів або страхів соціального контакту.
Щодо хлопця-нападника також проведено психолого-педагогічне обстеження. Експерти дійшли висновку, що він усвідомлює характер своїх дій, розуміє, що вони є неправильними, але має недостатній рівень критичного мислення, емоційної зрілості та навичок самоконтролю.
Позиції сторін
Під час судового засідання прокурор наголосив, що, хоча хлопець і не підлягає кримінальній відповідальності через вік, його дії становлять серйозну суспільну небезпеку. Тому, відповідно до статей 97–105 Кримінального кодексу України, до нього необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру.
Представники служби у справах дітей та поліції підтримали клопотання. Вони вказали, що сім’я загалом благополучна, проте потребує соціального супроводу та постійного контролю.
Мати хлопця визнала факт події, пояснила, що її син щиро розкаявся, усвідомлює, що вчинив неправильно, і пообіцяла співпрацювати з соціальними службами.
Сам старший підліток у суді повідомив, що розуміє, що зробив, шкодує про це й готовий “поводитися добре, щоб більше такого не сталося”.
Рішення суду
Суддя, заслухавши всіх учасників, визнала доведеним факт вчинення неповнолітнім суспільно небезпечного діяння, що за ознаками відповідає злочину, передбаченому ч. 4 ст. 152 КК України.
Разом із тим, суд зазначив, що метою покарання в подібних випадках не може бути ізоляція чи покарання дитини, яка не досягла віку кримінальної відповідальності. Основне завдання — виховання, профілактика та корекція поведінки.
У підсумку суд застосував до хлопця такі примусові заходи виховного характеру:
· обмеження дозвілля — заборону перебувати поза домом без супроводу дорослих із 21:00 до 06:00 протягом одного року;
· передачу під нагляд матері строком на два роки;
· залучення психолога та соціального працівника для регулярної роботи з хлопцем і сім’єю.
Суд також доручив службі у справах дітей забезпечити соціальний супровід сім’ї, а ювенальній превенції поліції — здійснювати контроль за виконанням ухвали.
Процесуальні витрати, пов’язані з експертизами, суд відніс на рахунок держави.
Ухвалу суду можна оскаржити до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів.
Марина Соловей
Фото ілюстративне
