Вічна пам'ять!
Сьогодні у Міському палаці культури Кременчука відбулося прощання з Героєм — Балутою Дмитром Володимировичем, вірним сином України, люблячим чоловіком та відданим захисником Батьківщини.
Як розповів офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков, Дмитро Володимирович народився 19 грудня 1974 року у Кременчуці. Навчався у школі № 1, згодом закінчив ПТУ № 26. Проживав у Кременчуці, а останні роки — у селі Юрки.
На фронті він служив старшим солдатом. Загинув Дмитро Балута героїчно, захищаючи територіальну цілісність України під час збройної агресії російської федерації. Це сталося 15 грудня 2025 року у районі населеного пункту Велика Михайлівка Дніпропетровської області.
Дмитро був розлучений, мав сина. У нього залишилися сестра та цивільна дружина. Батьків, на жаль, уже немає серед живих.
Про Дмитра з теплом сьогодні згадували побратими. Його друг дитинства з позивним «Ад’ютант» розповів, що вони знали одне одного ще зі школи, а згодом разом потрапили до однієї бригади.
«Він пішов у бригаду за мною. Підтримка між нами завжди була на найвищому рівні», — згадує побратим.
За словами військового, раніше Дмитро захоплювався спортом — боксом і боротьбою, а у підрозділі його знали за позивним «Жаба», а між своїми називали Димкою. Такий позивний він отримав через любов до води — Дмитро обожнював плавати й міг довго перебувати у водоймах.
Загинув воїн, рятуючи життя інших. Під час жорстокого обстрілу він, перебуваючи за кермом автомобіля, без вагань виїхав на допомогу побратимам. У машину влучив ворожий дрон. Медики відчайдушно боролися за його життя, але врятувати Дмитра, на жаль, не вдалося.
Лише теплі, щирі й болісні слова говорить про загиблого і його командир: «Це був мій друг ще до війни. Завжди світлий, позитивний і відкритий. Ми втратили надзвичайно хорошу людину та справжнього воїна».
Поки журналісти спілкувалися з людьми, у залі Палацу культури кременчуківці прощалися з Героєм: покладали квіти до труни, востаннє тиснули йому руку. Рідні не стримували сліз.
Згодом чин відспівування захисника відбувся у Свято-Миколаївському соборі, після чого Героя провели в останню путь і віддали землі.
Вічна слава Героям!
Слава Україні!
Олег Булашев
