Кременчугская газета
Четверг, 15 Ноября 2018 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

«Хотів відіграти роль і замовити ліжко у лікарні, щоб відійти від цього", - Дмитро Ступка про роль у «Злочині і карі»

15 октября 2017
«Хотів відіграти роль і замовити ліжко у лікарні, щоб відійти від цього", - Дмитро Ступка про роль у «Злочині і карі»

Інтерв'ю Дмитра Ступки перед виставою у Кременчуці.

 Із Дмитром Ступкою говорити легко і захоплююче, та ще краща - спостерігати за його грою на сцені. Нещодавно у Кременчуці він відіграв роль Родіона Раскольникова за відомим романом Федора Достоєвського «Злочин і кара». Як коментували після вистави глядачі, принаймні поки що актор чесно підтверджує талант родини Ступок. Про дитинство зіркового актора, про вплив війни із Росією та яким чином важка робота пізніше дає найкращі результати - далі у інтерв'ю. 

- Вважають, що серйозно про вас заговорили після ролі у фільмі «Тіні незабутих предків» Любомира Левицького. Погоджуєтесь із цим?
- Звичайно, це був перший повнометражний якісний фільм. Перед цим я грав у фільмі російського виробництва, який усі забракували, це була стрічка «Ми з майбутнього-2». Впізнаваність дійсно прийшла з «Тінями...» Але перед цим ще було шоу про молодь, у якому я грав на каналі Тет-а-тет.
- Гра актора і театрала різна. Ви більше хто?
- Я не знаю, це ви мені скажіть. Мені подобаються і кіно, і театр. Тож я не можу розрізняти. Це, знаєте, як тато й мама, ти любиш їх обох. Для мене театр - це постійно... Ти в русі, постійно репетируєш. А кіно - сьогодні воно є, завтра немає і може не бути, це непостійно. У кіно, до того ж, багато підводного каміння...хтось когось любить як актора, хтось когось ні, спробуй ще попади туди.
- Грали, так розумію, з самого малечку?
- Так, дитиною я був закулісною. З самого дитинства грав вистави. Потім грав дідусеві та бабусі, перед ними. Потім була Київська академія мистецтв, у яку я перейшов із звичайної школи. Потім закінчив інститут ім. Карпенка-Карого, а вже пізніше потрапив до театру, де був лише на разових виставах. І лише згодом потрапив у сам склад театру ім. І.Франка.
- Ви згадали дідуся. У вас зіркова родина і зрозуміло, з вашою роботою все одно порівнюватимуть їхній попередній досвід. Не було такого бажання: почати все самому, щось абсолютно інше, ніж акторство?
- Ну мама хотіла, щоб я став зубним лікарем. Мені не особливо подобалось у роті коперсатися. Або, щоб я вчив різні мови у «ін'язі».  А оскільки я виховувався з дідусем та бабусею - мені само собою подобались різні вистави, перевтілюватись. Тому це все було закладено з дитинства. Це було моїм життям, я у цьому «варився» з самого малечку і тому особливих думок йти по-іншому у мене не виникало. 
- Дідусь у вас до роботи був досить строгий. А як він вашу роботу оцінював?
- Та нормально. Тільки просив, щоб голосніше говорив на сцені, щоб гальорка чула. А так... Для цього є режисер, усі питання із ним вирішуються. 
- Щодо сьогоднішньої вистави за Достоєвським, роль Раскольникова у «Злочині і карі». Наскільки складна роль?
- Я не очікував, що колись у мене буде саме така роль. Мені просто відправили п'єсу і дали три тижні, щоб її вивчити. А тут є специфічні слова, якими у звичайному житті я не спілкуюся. І мені було досить складно. А перед прем'єрою було три репетиції, хоча вважаю, що таку виставу потрібно репетирувати місяців півтора. Тому я дуже переживав. Переглядав серіали, постійно вчив текст. Навіть у туалет йшов з текстом. У нас перша вистава була запланована у Чернігові, і таким чином ми мали відіграти 14 вистав. Я планував уже після всього цього замовляти у лікарні ліжечко, щоб від усього відійти, бо вистава емоційна і складна. Але ті, хто робить цю виставу - робить її вперше, і вони гадали, що за два - три тижні зможуть продати квитки. Хоча насправді рекламу необхідно робити за два - три місяці. Тому у деяких містах дані вистави відмінилися. 
- Що скажете про саму роль?
- Ну звісно, це емоційна вистава, її не зіграєш у півніжки. Але коли на тобі родина, дитина і так далі, то ти зі шкіри лізеш і все-одно граєш. 
- У афіші написано, що це класика на сучасний мотив. 
- Я бачив різні постановки «Злочину і кари». Є і по три з половиною години. Із сучасного у нашій виставі можна назвати музику. 
- Чи змінилася ситуація в Україні із кіно? Є зміни на краще за останні роки? 
- Думаю, так. Додалась кінопремія - Золота дзига. Держава у держбюджет віддає трохи більше коштів, і це не може не тішити. 
- З ким зараз у вас іще співпраця у плані кіноіндустрії?
- Любомир Левицький зараз готує жахливчик «Black Friday», мені роль обіцяв, однак все ще тримає в секреті. 14 жовтня на каналі «2+2» вийде продовження серіалу «Гвардія», який ми знімали ще у 2014 році. А ось востаннє мені дали грати історичну постать - Симона Петлюри. Там буде величезний грим і також непроста роль. Це буде фільм «Бій під Крутами». 
- Фільм «Червоний» дивилися?
- Звичайно
- Як ви його оцінюєте?

- Добре, уже краще набагато знімають. Я після своїх гастролей поїду ще подивлюсь «Сторожову заставу», говорять дуже непогано фентезі. 
- Ви грали у  виставі «Гімні демократичної молоді» за Жаданом, це більше жанр соціальний. А вам що ближче? Фантастика чи  реалізм?
- І те, й те нормально. Я люблю різні фільми. 
- Які улюблені?
- Мені подобається «Колись в Америці». Це фільм з Робертом де Ніро. Фільм «Амадеос» - прекрасна картина, колись дідусь з-за кордону привозив. 
- Вистава, з якою ви приїхали до Кременчука. За великим рахунком це перефраз російської класики. Як ви до цього ставитесь? 
- Режисер вистави українець. А стосовно Достоєвського, то бабуся взагалі мені раніше жартома говорила, що і він ураїнець, адже не любить Росії, лише був вимушений писати мовою, яку знав. Це класика. І думаю, сьогоднішня ситуація не має ніякого відношення до того, що відбувалось у тисяча вісімсот якомусь році. Це вже історія. Це є робота, для мене гарна практика. 
- А в Росію поїхали б зараз? 
- От саме зараз уже б не хотілося. Воно-то і прикро з одного боку, бо у мене там багато друзів, але зараз така ситуація, що краще не їхати. 
- Себе патріотом вважаєте?
- А чому б ні. Однак стосовно війни... Прикро, що така ситуація, бо я в Росіі, як і багато акторів, роботу загубив. І тут багато хто сидів без роботи, доки вже у нас не почали знімати. Звичайно, війна не забудеться ніколи, але від цього багато хто постраждав, у тому числі і актори. 
- Вам у родині патріотизм прищеплювали?
- Звісно, у родині ми говорили українською. Але у дідуся багато нагород російських. Він знімався у Росії, жив і любив Україну, багато співпрацював з Польшею. Актор - це людина, яка мусить свою роботу добре виконувати. А вже які ролі він грає - це сама людина вирішує. 
- Що у планах у найближчий час? 
- Плануємо виставу удвох із батьком, поставимо антерпризу  «Косметику ворога». 
- До нас приїдете?

- Звичайно. Уже готуємось до цього.

Ліна Романченко
 

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться