Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Субота, 5 Грудня 2020
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Із Кременчука – у найвідоміші письменники Ізраїлю: феномен крюків'янина Авраама Шльонського

25 липня 2020

Чи знають містяни, що колись на вулицях нашого міста ріс літератор, творчість якого шанує увесь світ? На жаль, саме через національність його ім’я замовчували, а за часи радянської влади поета майже не згадували на Батьківщині.

Нещодавно (6 бе­резня 2020 року) виповнилося 120 років із дня народження вихідця із Крюкова, всесвітньовідомого поета та перекладача Авраама Шльонського.

Саме завдяки йому вперше на івриті читали «Ревізора» Миколи Гоголя, п'єси Антона Чехова, твори Льва Толстого, Максима Горького, поезію Олександра Блока, Бориса Пастернака та багатьох інших. Окрім цього Авраам – автор численних статей, памфлетів та дитячих книг.

«Якщо в Україні є Тарас Шевченко, у Британії – Вільям Шекспір, у США – Джек Лондон, то в Ізраїлі народним, чи не найшанованішим поетом та перекладачем вважається саме Шльонський», – відмічає кременчуцький краєзнавець Євген Бергер.

Ерудований хлопчик – бунтар з єврейської родини

Інтернет-джерела при згадці про Авраама Шльонського теперішній Крюків називають селом Крюкове, а самого поета зображують романтиком у капелюсі, з густими бровами та пишною шевелюрою.

Народившись у єврейській родині та переживши чимало життєвих потрясінь, поет не мовчав, коли принижували його народ, його мову – іврит, новаторства у літературі чи журналістиці.

Як відзначають критики, бунтарську постать Шльонського сформували члени його родини, які декілька поколінь мешкали у Крюкові. Так, дідусь зі сторони матері був знавцем Талмуду (великий кодекс релігійно-юридичних правил життя євреїв) і єврейських традицій. На противагу йому, дід зі сторони батька мав славу атеїста та безбожника. Його вважали порушником традицій. Адже він жив не в загальному родинному будинку, а в окремому флігелі, повному книжок, куди дітям входити суворо забороняли. Проте, оскільки заборонений плід – найсолодший, маленького Авраама «тягло» до родича-дивака, з яким пізнавав любов до книг.

Батько хлопчика знався на єврейському фольклорі, працював кантором (церковний співак) у місцевій синагозі, складав вірші релігійно-морального змісту та мелодії до них. Мама дружила з соціал-демократами, допомагала підпільникам, поширювала листівки і навіть ховала в своєму будинку револьвер. Чуйна душа хлопчика вбирала в себе всі ці суперечливі епізоди дитинства та по-своєму їх синтезувала. Тож і подорослішав Авраам досить рано.

Уже у 12 років він дебютував як публіцист у виданні «Осередок», який випускали в Ізраїлі. Саме до цієї країни батько відправив вчитися юного Шльонського. Через рік юнак стає учнем знаменитої тель-авівської гімназії «Герцлія». Із біографії поета дізнаємося, що там він відрізнявся не стільки старанністю, скільки витівками і грою у футбол. Тут же, у стінах гімназії, публікуються його перші вірші.

Однак по дорозі до родини у Катеринослав (яка на той час уже переїхала з Крюкова), колишнього кременчужанина застане Перша світова війна, а з нею і чимало подальших життєвих потрясінь. Залишившись у батьків на канікулах, через війну Авраам затримується в Катеринославі (теперішня назва міста – Дніпро) і починає вчитися в єврейській гімназії ім. Кагана. Навчання там велося на ідиші та російською, але щодня були і уроки івриту. Шльонський створив групу з 15 гімназистів, які домовилися між собою на всі питання вчителів відповідати тільки на івриті. Також уже за гімназійних років Авраам створив «Мовний комітет», члени якого ініціювали використовування нових слів у мові.

«З’явився я на світ Божий в самому початку славного і проклятого ХХ століття. Коли мені було 5 років, в Росії вибухнула революція 1905 року, а слідом за нею почалися єврейські погроми. Коли я став юнаком і досяг духовного повноліття, спалахнула Перша світова війна. Коли я став юнаком, грянула революція 1917 року, що супроводжувалася ще страшнішими єврейськими погромами. У 21 рік – у пору зрілості і змужніння – настала найголовніша для мого покоління дата: подорож в Ерец Ісраель ...», – писав про себе поет.

Участь у відродженні Палестини

Саме переїзд Шльонського разом із дружиною Люсею до Ерец Ісраель (Палестини) ще чіткіше показує у постаті поета патріотизм до ізраїльського народу. Адже на той час, у 1921 році він, як і інші його товариші по національному руху, віддає сили на відродження «Святої Землі». Таким чином молодий поет стає у ряди тих, хто відбудовує ізраїльські поселення у Палестині, прокладає шосе та дороги, будує фундаменти будівель у місті Хайфа, висаджує нові дерева.

Як пояснює колишній кременчужанин, автор книги «Ієрусалим в Україні. Про місто Кременчук Полтавської губернії» Борис Шепетовський, такий вибір був досить шляхетним з боку Авраама, адже він – виходець із небідної родини, тому міг би у цей час займатися власними справами.

В атмосфері відбудови панувало своєрідне заперечення культури, а слово «інтелігент» звучало як лайливе, писати вірші було нелегко. Втім, Шльонський не міг не писати, ретельно приховуючи цей «гріх» від товаришів. І все ж 1921 року наважився надрукувати свій перший переклад.

У 1922 році, оселившись в Тель-Авіві і продовжуючи працювати на будівництвах помічником бетонника, колишній кременчужанин починає друкуватися в літературних збірниках. На оригінальну лексику молодого автора, метафоричність і нову поетичну техніку відразу звертають увагу критики, а ім’я Шльонського стає відомим серед єврейської інтелігенції.

Журналістику змінив на письменництво

У 1924 році Шльонський їде вчитися до Парижу. Там «накидається» на модерністську французьку поезію і збагачує свою літературну «палітру» її фарбами і ритмами, публікує нові цикли віршів, які мали великий успіх у читачів.

Навесні 1925 року Авраам отримує пропозицію від відомого палестинського редактора Канцельсона працювати у одній із найпопулярніших на той час місцевих газет. Тут йому перепадає абсолютна свобода літературного вибору: відбирає для друку поезію, нариси, фейлетони (як власні так і інших початківців). Окрім цього, «відточує перо» не лише як редактор, а й як полеміст та публіцист, описуючи найважливіші проблеми нової молодої країни.

Але одного разу між редактором та Авраамом, як то кажуть, пробігла чорна кішка. Якось Кацнельсон заявив, що в умовах ізраїльської дійсності професійні письменники не потрібні. Шльонський з цим рішуче не погоджується.
«Література має бути для письменника справою життя, а не побічним заняттям в години дозвілля», – відповідає він та вирішує зайнятися виключно письменницькою діяльністю.

Після чого виходить збірка його віршів «Бе-еле ха-ямім» (1930 р.), що знаменує остаточний перехід поета до національної вимови та вдосконалення віршового розміру у його поезії.

Образи єврейських традицій і сільських пейзажів Палестини у його віршах сплітаються з образами європейської «чужини», немов віщуючи перехід до поетики наступної книги – «Камені хаосу», (1933 р.). Саме цю збірку критики називають новою епохою в історії літератури на івриті – так званого ізраїльського символізму. Збірка викликала суперечливу критику, проте стала зразком для наступних відомих ізраїльських поетів: Альтермана, Леа Гольдберга та інших.

Сила перекладів та дослідницької роботи

Кременчуцький дослідник Роман Пацовський, ділячись своїми враженнями від знайомства з творчістю Шльонського, зауважує на майстерності його перекладацьких робіт, згадуючи найвідомішу – «Євгеній Онєгін».

«Цей поетичний роман на івриті зі скрупульозною точністю відтворює ритміку і стилістичне багатство оригіналу, визнаний критиками як кращий переклад даного твору на іноземну мову. Шльонський багато зробив для поширення російської та радянської літератури за межами країни. Це вплинуло на івритську поезію і прозу, адже на його працях виросли декілька поколінь ізраїльтян. Серед його робіт – «Дванадцять» Олександра Блока, «Борис Годунов» Олександра Пушкіна, «Тихий Дон» Михайла Шолохова, «Гамлет» та «Король Лір» Вільяма Шекспіра», – нагадує Пацовський.

Звернемо увагу, саме Шльонський створив першу школу перекладу в Палестині.

А з 1945 року його обрали членом Комітету мови івриту. Великий внесок Авраама і в розвиток івритської лексики: адже він конкретизував багато назв рослин і тварин.

Окрім всього, у його авторстві – кілька книг для дітей, де проявляється його схильність до словесної гри та алітерації, що теж було новинкою для івриту. У 1967 році Шльонський став лауреатом Державної премії Ізраїля з літератури.

Помер літератор в 1973 році в Тель-Авіві, його ім’ям названі вулиці в ізраїльських містах: Тель-Авіві, Рішон ле Ціоні, Петах Тікви і Раанани.

До речі, за дослідженнями Бориса Шепетовського, через декілька років після переїзду Авраама до Ізраїлю туди ж переїхали батьки та родичі поета. Його брат Дов став ізраїльським письменником та математиком, сестри Фаня і Вродіна створювали музику (друга була піаністкою), сестра Іда була оперною співачкою.

 

Ліна Романченко

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися