Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Вторник, 12 Ноября 2019 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Любов, перевірена часом: і гірко, і солодко - але 50 років разом

1 августа 2019

Наталя та Віктор виросли в одному дворі, але не помічали один одного. Півстоліття тому їх звів доленосний випадок. І, як виявилось, на все життя. 

1 серпня 2019 року родина кременчужан Наталії та Віктора Сисолятіних святкує 50-річчя спільного подружнього життя. Повагу, взаєморозуміння та відданість вони пронесли через щоденну роботу та клопоти, виховання дітей, переїзди до іншого міста та країни. 

Познайомилося майбутнє подружжя під Свердловськом, куди обох направили від підприємств саджати картоплю в одному з радгоспів.

«Тато мамі тоді подавав відра з водою і намагався в усьому допомогти. Вона звернула на це увагу. А як познайомилися, виявилося, що вони народилися і виросли в одному дворі – у сусідніх будинках! Але до того часу не знали про існування одне одного», – розповідає їхня старша донька Анна. 

Окрім неї у родині – сестра Євгенія, є вже у Наталії та Віктора Сисолятіних двоє онуків – Матвій та Ксенія.

Серед найтепліших спогадів Анни – родинні зустрічі та свята, особливо з бабусею (мамою батька). Вона вміла грати на гітарі і часто збирала рідню, знайомих і сусідів, співала їм пісень. Їх виконувала і на весіллі сина. 

«У нас є фото того дня. Після реєстрації весілля святкували у квартирі. Як розповіли, застілля влаштували на нашому величезному розкладному столі, за яким ми засідали й на всі інші свята, які тільки пригадую з дитинства. До речі тоді, у 1969 році, мама сама пошила собі модну весільну сукню-міні», – ділиться родинними спогадами Анна.

До 1989-го Наталія і Віктор працювали на «Уралмаші» (Уральський завод важкого машинобудування). Однак того року вирішили перебратися до Кременчука, оскільки сюди перед тим переїхали Вікторові батьки.

«Як говорила бабуся, вони переїхали у «рай біля Дніпра». Зміна місця проживання, мабуть, дійсно була завбачена їм долею, адже Кременчук давно вважаємо своїм рідним містом. Татові пощастило влаштуватися за своєю спеціальністю інженером-газозварником на вагонний завод. Працював він і після виходу на пенсію – викладав інколи предмет газозварювання у техучилищах. Мама ж своє життя вирішила присвятити родині. Шила нам із сестрою та онукам одяг, створювала родинний затишок», – розповідає старша донька.

Анна вважає, що саме сімейні цінності завжди були найважливішими у родині. Через них (щоб бути поруч зі старенькими батьками) її мама й тато і переїхали до Кременчука. Тепер поруч із дідусем та бабусею у нашому місті вирішив жити й онук Матвій.

«Якщо проаналізувати, як нашим батькам вдалося пронести любов через усе життя, то це, мабуть, тому, що вони завжди з повагою ставилися одне до одного. Не намагалися лізти на особисту територію; не з’ясовували, хто буде головним. А ще – піклувалися одне про одного. У мами були жіночі справи: кухня, шиття, в’язання. У батька – робота, захоплення лижним спортом, пінг-понгом, збиранням грибів чи садівництвом. І мама завжди з розумінням ставилася до його хобі. Як вона часто говорить, він «їде на дачу рахувати листочки винограду – і нехай їде, аби не носив важкого», – ділиться донька.

Тож 1 серпня вони дружньою родиною зберуться за тим самим великим столом, який колись, півстоліття тому, приймав гостей на весіллі… 

До привітань дружній родини приєднується і Кременчуцька газета. Бажаємо подружжю Сисолятіних міцного здоров’я, благополуччя, добробуту. І в такій самій компанії відсвяткувати наступне – Смарагдове весілля!

А ще, дивлячись на цю пару, хочеться побажати кожному зустріти свою половинку і прожити з нею легко та душа в душу все життя!

 

Ліна Романченко
Фото з архіву родини Сисолятіних

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться