Ексклюзивне інтерв’ю «Кременчуцької газети» .
2 жовтня у Кременчуці на сцені Міського палацу культури виступав колектив Національного академічного українського народного хору України ім. Г.Верьовки.
Творчість Хору вражає своєю самобутністю, високою художньою майстерністю, довершеністю та гнучкістю фразування, фантастичним розмаїттям голосів. Концерти колективу – це завжди свято емоцій, душевності, гумору й щирості, які причаровують глядача назавжди. Не так давно Хор повернувся із США. Про це і про інші не менш цікаві факти із життя колективу розповів в.о. гендиректора-художнього керівника Хору, Народний артист України Ігор Курилів.
Пригадуєте, що останній раз ви були в нашому місті до повномасштабного вторгнення, у 2021 році? і тоді кілька разів концерт переносили через карантин коронавірусу.
Так. У лютому, здається. Хоч достеменно не пригадую, який місяць, але були ми в Кременчуці.
Скільки сьогодні до нас приїхало артистів колективу?
Наш колектив складається з тріади. Це означає - хор, оркестр, балет. Зараз приїхало 70 артистів. Більше ми просто не можемо фізично привести, тому що весь наш творчий склад - 128 осіб. Проте ні ваша сцена не витримає такої кількості артистів, ну і логістика. Тому ми повинні обмежуватися і їхати до вас в такому складі, яким можемо повністю показати весь масштаб нашої творчості і різні напрямки в нашій творчій діяльності. Цього достатньо буде. Я думаю, ви самі переконаєтесь, все буде гаразд.
Хто був на ваших концертах, знає, що це не просто концерт, а яскравий виступ. Скільки комплектів сценічного вбрання і взуття привезли цього разу у Кременчук?
Я не рахую, але ж ви розумієте, буде 5 чи 6 танців, а це зміна одягу. Багато, я думаю, що десь приблизно 200, або більше, тому що хор одягнутий, оркестр одягнутий, балет змінює костюми відповідно до кожного танцю.
Запитання від глядачів, які були у вас на концертах і бачили ваші танці. Як довго служить артистивне взуття ваших артистів?
Дайте мені святий спокій (сміється, авт), воно рветься все. Зараз ми замовили нову партію для чоловіків. Поступово змінюємо, змінюємо, тому що дуже зношується. Як і все зношується - он і залізо теж зношується. А інструменти... Так, ми одягаємо артистів - відповідно до кожної постановки шиються нові костюми. Розвиток колективу відбувається в будь-якому випадку.
Хто у вас наймолодший і хто найдосвідченіший артисти?
Найдосвідчених у нас двоє. Це я і ще Народний артист України, концертмейстер скрипок Володимир Литвин. Наймолодші, я навіть не встигаю слідкувати за ними, вони змінюються так. Принаймні ми стараємося омолоджувати колектив, тому що треба рухатись в ногу з часом. Одні відходять, другі приходять. У молоді така тенденція освоювати щось нове. Я сам по собі дуже схильний тягнутися до молоді, тому що в них завжди якісь свіжі ідеї. Я завжди до них прислухаюся, тому такий паритет між дорослими і молодшими, але загалом працюємо злагоджено. Проблем на цей момент, я радий, що якихось таких немає, проблема одна - це війна, яка не дає нам можливості гастролювати спокійно. От ми завтра їдемо в Запоріжжя, і не знаємо, що там нас чекає. А потім Дніпро... Ось така ситуація. Але це не означає, що до людей не треба їхати. Нас чекають, нас люблять, а тим паче в такий тяжкий воєнний час, коли психологічно люди пригнічені, а ми своєю творчістю стараємося якимось чином допомагаємо від цього всього відійти, хоча б на певний час.
Чи є проблеми з кадрами через війну?
Проблем як таких немає, тому що до нас дуже важко потрапити, треба пройти дуже серйозний конкурс. Але нещодавно ми не могли знайти тривалий час контрабасиста, тому що зараз всі ідуть на фронт, а в нас всього 50% бронювання... Мені, щоб сьогодні знайти одного, другого, третього - треба всю Україну осягнути, а комусь здається, що нічого такого, адже хор обійдеться і без співака. А як він буде на фронті? Якби, так би мовити, якщо він ніколи не тримав зброю в руках. Чи буде з нього користь?
А є ж учасники і учасниці, які пішли в лави ЗСУ?
Четверо чоловік із нашого колективу на фронті, в Збройних силах України.
Чи виїжджали учасники за кордон, коли почалось повномасштабне вторгнення?
Майже відразу після повномасштабного вторгнення, через півтора місяці, ми поїхали в Європу. Працювали в Італії, Іспанії, Франції. Там були чудові концерти. Колектив сприймають скрізь. Ось темпераментні італійці, - вони просто шаленіли від наших виступів. Наприклад, в Італії, у Соренто, до нас приєднався відомий італійський диригент Карло Понті, а це син Софі Лорен. Тож ми маємо зараз у нашому архіві таке звернення Софії Лорен італійською мовою, з бігучою стрічкою англійською мовою, де вона каже, що вона дуже щаслива, що її син має таку велику нагоду виступати з таким прославленим колективом національного рівня як Хор імені Верьовки. Недавно ми повернулись зі Сполучених Штатів Америки, де виступали в Кеннеді центрі. Це був фантастичний концерт. Після 3-4-ої пісні люди вставали, стоячи аплодували колективу. Тому мова не йде про те, що цей колектив був, він є! Якщо Бог поможе, а люди не перешкоджатимуть, то він буде існувати ще 80 років. Але для цього треба наразі прикладати дуже багато зусиль.
Чи змінився репертуар під час повномасштабної війни?
Ми не музей, де застигли речі. Звичайно, є такі напрацювання, які з роками залишилися в архіві колективу. Тож час від часу повертаємось до них, їх реанімуємо. Проте ми рухаємося вперед, тому ми весь час знаходимо авторські твори, звертаємось до творчості сучасних українських композиторів. Репертуари оновлюються постійно.
Залишились у Хорі ваші знамениті династії?
Знаменитих династій з тих часів немає, а сім'ї є, у нас працюють родинами.
Ви державний хор, а зараз війна, всі кошти бюджету спрямовують на потреби ЗСУ. У вас виникають труднощі з фінансування?
У нас виникають труднощі. І щобільше, у нас є свій фінансовий план, який ми повинні виконати. А в разі невиконання з мене спитають. Війна не війна, а гроші заробляти потрібно. На це ніхто не звертає жодної уваги. Тож на концерти їдемо в Запоріжжя, в Дніпро... Здавалось би, такі тривожні для нас регіони можна було б і оминути, але працювати треба.
Давайте трішки повернемось до вашого виступу в США. Ви виступали в США практично перед тим, коли голосували за фінансову допомогу Україні. Які враження, відчуття були у вас? Тут таке відбувається на політичній арені, а тут ваш виступ.
Я це перетворив у такий сюр, якщо так сказати. В Укрінформі була пресконференція зі мною. Так, я пожартував там, що звісно, це збіг такий, але я кажу: "Ну дивіться, ніяк наші дипломати не змогли досягнути, щоб нам підписали. А Хор Верьовки виступив, а на завтра Байден підписав. Бачите, хор Верьовки поїхав, зробив свою справу". Жарт такий, але фактично так було. Ми сьогодні виступили, а завтра Байденом був підписаний Указ про виділення 50 млрд доларів США Україні.
Тож що глядачам чекати від Хору імені Верьовки, який постійно змінюється, який рухається вперед?
Звісно чекати якихось оновлених вражень. Я навіть не сумніваюся, що у Кременчуці на концерті будуть люди, які попередньо нас знали, були на наших концертах, вони зможуть порівняти минуле із сьогоднішнім. Ми будемо робити свою роботу. Вами вона буде оцінена, тому будемо чекати на хороший результат.
Що побажаєте кременчужанам?
Я бажаю вам, в першу чергу, миру і чистого світлого неба над головами. Щоб ви завжди впевнено стояли на своїй рідній українській землі.
Олена Ліпошко
Відео, фото Микити Ліцкевича
