Кременчугская газета
Четверг, 15 Ноября 2018 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Руслана Писанка у Кременчуці розповіла, що після Нового року хоче зникнути і не відповідати на телефонні дзвінки

11 ноября 2018

"Крім мрії відпочити, у мене мрія - добре відпочити", - Руслана Писанка.

Не перший раз приїжджає в Кременчук акторка Руслана Писанка. Для багатьох жінок вона була ідеал, бо раніше не соромилась своєї пишної краси, а навпаки в  розповідала, що хорошої людини має бути багато. Та минулого року разом з чоловіком пішли на проект "Зважені і щасливі", де скинули на двох більше 80 кілограмів.

І якщо у минулому інтерв’ю Кременчуцька газета цікавилась секретами схуднення, то цього разу на цій темі увагу не загострювали. Натомість  у ексклюзивному інтерв’ю «Кременчуцькій газеті»  акторка розповіла, яким способом врятуватися від осінньої дипресії, як їй аполодували курсанти, та в яких випадках готова розбити телефона.

Розмова відбулась перед спектаклем "За двома зайцями", який представли кременчужанам 10 листопада в ПК "Нафтохімік".

Чи пам’ятаєте перший виступ на сцені?

Мій перший виступ був, коли мені було 6 років і я виступала перед курсантами Вищого авіаційного училища, на території, якого ми жили. Мій дідусь був льотчиком, тому там в Києві ми жили. Ось я співала пісню про маму, дуже хвилювалась. Коли всі почали аплодувати, я подумала: «Як жахливо заспівала». У дорослому житті я згадаю виставу « За двома зайцями». Перший раз вийшла тоді, коли навіть текст не дуже знала. Бо перед тим за півтори дня переробили спектакль. У мене не було часу вивчити слова, тому хвилювалась. Та під час гри трапились імпровізації, які надалі закріпились і тепер «з нами їздять». А іноді корисно артисту не знати частину тексту, він починає викручуватися і шукає вихід із ситуації . Виходить оригінально.

Це був найбільший курйоз, чи таке трапляється час від часу?

За час, що я граю у спектаклі «За двома зайцями» Проню Прокопівну, а це з 2007 року, було багато курйозних випадків. І важких. Це коли були великі переїзди, а я виходила на сцену, не  встигнувши розігнутися від сидіння в автівці. За мить же  вже витанцьовувала на сцені.

Розкажіть про ваші спроби стати режисером спектаклю?

« В Одессе таки пробую» себе в ролі режисера. Це спектакль «Клітка». У ньому виступаю, як режисер і як актриса. Працюємо разом з Яном Левінзоном і Олегом Філімоновим. Боюсь казати про те, що ще не відбулось, бо знаходимось в репетиційному періоді, в періоді пошуку. Спектакль лише створюємо, на сцені ще його не було.

Ви схильні до осінньої депресії?

Якби в мене був час, я обов’язково страждала на осінню депресію. Тому для всіх, хто страждає на депресію, у мене  одна порада: якщо у вас є вільний час (а якщо в деприсуєте, то він (час, авт.) є), то зробіть, щоб його (часу, авт.) не було. Візьміть додаткову роботу. Скакайте з роботи на роботу. І повірте, депресію, як рукою зніме. Бо ви будете думати. що був скоріше вихідний . І впросто на просто полежали, відпочивши і нічого не роблячи.

Чи Ви встигаєте чимсь займатися  між роботами?

Нічого не встигаю робити. Іноді дивуюсь, як я не забуваю речі вдома Ті ж костюми, косметику, особисті речі. У мене цієї осені досить щільний графік. Мене чоловік лише зустрічає і проводжає. Поговорити встигаємо лише на вокзалі.

Є зараз якась мрія (звісно, крім мрії, відпочити)?

Крім мрії відпочити, у мене мрія - добре відпочити. Бажано в тому місці, де немає Інтернету, немає wi-fi, де можна від всього відсторонитися. Побути разом з чоловіком, друзями і просто цілковито віддатися  відпочинку. Якщо про інше, то хочеться зробити власний проект. Тож зараз моя головна мрія стосується роботи. Та найперше – то відпочинок. Бо в мене почнеться від роботи  депресія (сміється, авт.).

Ви залежні від соціальних мереж, телефонного зв’язку?

Я не залежна від телефону, відключаю його часто. Іноді мене шукають, питають, де я зникла. Бо всі так вже звикли до мобільних телефонів, до того, що  постійно знаходяться в зоні спілкування.

Я ж страшно не люблю, коли мене турбують тоді, коли  я зайнята. Коли телефонують люди кажучи: «Привіт, як справи?», то мені хочеться розбити телефон. Тому я часто вимикаю телефон. Украй рідко заходжу в «Фейсбук», «Інстаграм». Зараз на це зовсім немає часу. Вважаю, що моє життя насичене і так, тож навряд чи мене переконає хтось, що віртуальне спілкування є кращим.

Чи думали, як зустрічатимете Новий рік?

Я не думаю, а знаю. Буде трішки відпочинку, а трішкипрацювати. А після цього тривалий відпочинок. Хочеться поїхати за кордон, економлячи телефонні дзвінки (сміється, авт.). За кордоном простіше відпочити. Ти  кажеш: «Я за кордоном, не турбуйте». Слава Богу, це на людей ще діє.

Чи слідкуєте за учасниками цьогорічного проекту «Зважені і щасливі». Як відомо минулого року ви були на їхньому місці?

Коли я потрапляю в четвер додому, то дивлюсь. За чимось вдається стежити, та багато пропустила. Немає практики потім передивлятися передачі. Бо вистачає інших справ.

Я розумію, що проект триватиме довго, адже людям це цікаво. Проблема існує. І канал СТБ пропонує свій варіант вирішення проблеми.

То ця передача спонукає людей змінювати життя?

Як людина, що була в цьому проекті, скажу, що це подвиг. Страшне насилля над собою, над своїми лінощами. Це величезне бажання схуднути, привести себе в порядок. Все можливе, та мають скластися умови і бажання. У проекті «Зважені і щасливі» відбуваються прекрасні метаморфози.

Нещодавно мені телефонував знайомий (відома людина), якого запросили на цей проект вже на наступний рік, і цікавився, чи після схуднення знову відбувається набір ваги. Я ж відповіла, що завжди набираєш вагу після проекту. Ти виходиш з проекту, з екстриму, а  в життя все інакше.

Ти можеш кілограм десять набрати знову. І як на мене в цьому нічого поганого немає. Ну комфортно тобі так. А як знову ти набереш 50 чи навіть 100, як деякі учасники після нашого проекту - це вже проблема серйозна.

У  нас же з чоловіком вага після проекту «Зважені і щасливі» коливається в межах:  то плюс 5 кілограмів, то мінус 3 кілограмів. Це нормальне явище.

Є у планах участь ще в якійсь телепередачі?

Хочу тимчасово «зав’язати» з телепередачами. Тому, що остання реаліті-шоу мене сильно вразило, і я опинилась в нереальних для себе умовах. Тож поки мене не тягне. Хіба що це буде якась цікава для мене передача, творча. І то я подумаю. Тому, що телебачення -  то не життя.

Що Ви побажаєте кременчужанам?

Кременчужани вірте в себе, не кидайте папірці на вулиці. Якщо ви бачите людину, яка впала, допоможіть їй встати. Дайте місце бабусі в тролейбусі. Якщо дитина загубилась і плаче – відведіть її  в відповідні органи і знайдіть батьків. Це прості речі, які я б побажала кожному мешканцю України і не тільки. Я знаю, що у вас місто гарне. Тому хочеться, щоб люди потурбувались про себе, а потім вимагали щось від держави.

«П »- це послідовність

Кременчуцька газета продовжує традицію ставити артистці одні й ті самі питання. Руслана Писанка демонструє послідовність

  • Що для вас головніше - родина чи робота?

ВІДПОВІДЬ МИНУЛОРІЧНА

  • Я не можу це розмежувати. Це настільки все переплетено, що складно зрозуміти, що найголовніше. Якщо все спокійно вдома, то і на роботі ладиться. Якщо жінка в пошуку чоловіка, то у неї на роботі не завжди все добре. Вона однієї частини мозку думає про пошук чоловіка, а другий - про роботу. Я коли на роботі думаю двома частинами мозку.

 ВІДПОВІДЬ В ТРАВНІ ЦЬОГО РОКУ

  • Не можу віддати перевагу родині чи роботі … У мене все воно так переплелося… Проте родина все ж таки на головному місці, бо коли поруч не має людини, яка тебе розуміє  і тебе чекає, тоді творчість на низькому рівні… Треба  віддавати 50% часу родині.

 ВІДПОВІДЬ СЬОГОДНІ

  • Не можу поставити на шальки терезів роботу і родину. Бо вони настільки переплетені. На роботі я говорю про родину, а вдома про роботу. На жаль, чи навпаки, на щастя, та я не можу відключатися. Якби я працювала на заводі, про роботу думала лише на роботі, а дома ні про що було б розмовляти. А так, як моя робота творча, то ідея може прийти і о 6 ранку, і в 12 ночі. І я буду про неї говорити, розібратися в ній. Бо коли приходить творче натхнення , то не обирає часу доби.
  • Який ваш девіз по життю?

ВІДПОВІДЬ МИНУЛОРІЧНА

  • Життя прекрасне!  Я за останні роки в день народження не кажу, типу, нехай буде здоров'я, а говорю життя прекрасне. Це констатація факту. Коли подружжю бажають любові, то відчуття, що її у них немає .... Але це не так. Треба бажати того, що не вистачає. А я бажаю, щоб життя було прекрасне. Навіть не дивлячись на події в країні, життя прекрасне, так як вона дає нам енергію, яку ми можемо витратити на життя.

ВІДПОВІДЬ В ТРАВНІ ЦЬОГО РОКУ

  • Перший девіз – життя прекрасне! У будь-якому разі, навіть якщо є неприємності,я кажу, що життя прекрасне… Другий девіз – вір в себе. Треба мати віру в себе і якось хто б тебе каже, що ти не такий то, не берись за цю справу, не роби того… то завжди вір тільки собі і кажи - я хочу це зробити і я це зроблю!

ВІДПОВІДЬ СЬОГОДНІ

  • Девіз мого життя простий і всім зрозумілий «Життя прекрасне!». Щоб не відбувалось, а відбувається багато різних подій. І сумних у тому числі. Та якщо Господь дає тобі життя, то ти маєш жити, радіти. Особливо, якщо ти вибрав акторську стезю То ти маєш радувати, розбуркувати, викликати якісь почуття у цьому зачерствілому світі, де люди живуть проблемами новин, війн, нехваткою грошей, виборів і таке інше. Я в найтяжчій ситуації дотримуюсь девізу «життя прекрасне!».

 

Світлана Павленко

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться