Ексклюзивне інтерв’ю.
Благодійний концерт «Ми переможемо!» відбувся учора, 30 травня, у Палаці культури «Нафтохімік»за сприяння агенція івентів «Садиба мьюзік».Наше місто стало першим в турі Україною.
Перед концертом Кременчуцька газета поспілкувала із артистами. У інтерв’ю молода і талановита співачка Аля Дюйм розповіла, як отримала такий псевдонім та побажала нашим читачам цінувати кожну мить свого життя.
Почнемо із псевдоніму. Аля Дюйм – що це означає і як виникло?
- Я коли вперше прийшла на студію, мене якось так почали називати дуже часто Дюймовочка і звідти й пішло. І потім такі кажуть: «Так, а давай, мабуть, будеш Дюйм, будемо працювати на контрасті». Тому що, коли мене не бачать, думають, що там така жіночка, років так 45, що з таким голосом. А коли мене навпаки бачать і ще не чують, то думать, що мені 18 років. Тому такий контраст і ми вирішили якраз на цьому і зіграти.
Про тур. Тур Україною під назвою «Ми переможемо» розпочинається з Кременчука. Це перше місто. А скажіть, будь ласка, які у вас спогади, емоції, асоціації пов'язані з нашим містом?
- Ви знаєте, у мене взагалі тут є родичі, тому для мене це таке особливе місто. І, на жаль, я дуже рідко тут буваю, але все ж таки, коли приїжджаю, у мене, звичайно, одразу така асоціація, що тут є мої рідні, тут мої друзі є. Одразу таке відчуття тепле , коли заїжджаєш у місто.
Зараз у вас популярна пісня «Кожну мить»*. Розкажіть, будь ласка, як вона створювалася, як знімався кліп, які емоції пов'язані з цією піснею?
- Насправді, це пісня перша, яку я змогла заспівати взагалі під час війни, тому що дуже хотілося сказати багато того, що відбувається всередині кожного з нас, але, насправді, дуже важко підібрати слова. Ти ніби хочеш сказати, але розумієш, що жодне слово не передасть ті емоції, які ми зараз переживаємо. І коли Олександр Яременко і Влад Булах цю пісню написали, я просто зрозуміла, що так, саме тут я можу виплеснути весь той біль, всі ті почуття, які я маю зараз. І коли ми знімали кліп, то так, було важко, тому що знімали під звуки сирен, під вибухи, але, знаєте, коли я дивилась на людей, які проходили повз, вони зупинялися послухати, подивитись. Тут лунають вибухи, тут сирена, ми продовжуємо знімати, я продовжую співати, і люди теж стоять і продовжують. Хтось просто уважно слухає, хтось думає про наших героїв, про якісь свої почуття, хтось витирає сльози, але ніхто не біжить, ніхто не ховається, всі продовжують слухати. І такі моменти ти розумієш, який в нас насправді сильний, незламний народ. І я думаю, що з такими хоробрими людьми нас дійсно не здолати, і ми все ж таки переможемо, і все у нас буде добре.
А розкажіть, як на вас особисто і на вашу творчість вплинув початок повномасштабної війни? Що змінилося, що вдалося переосмислити, які уроки, можливо, нові прагнення і нові цілі з'явилися?
- Насправді з'явилось таке різке відчуття того, що наше життя таке мінливе, таке швидкоплинне, і просто ми зробили з нашою командою стільки багато за цей час. Порівняно, для війни це дуже великий проміжок часу, а для нашого життя - невеликий проміжок. І ми зробили за цей час набагато більше, може в три рази більше, ніж за декілька років. Тому що всі ми, по-перше, скучили за творчістю, за тим, щоб можна було проявити все, що накипіло за той час, коли почалася війна, коли ми не могли ні співати, ні творити, нічого. І ми зараз просто вже так дорвалися до цього, ми розуміємо, що наша творчість - це також велика сила, я би не хотіла казати «зброя». Тому що все ж таки творчість - це більше про любов, але все ж таки ми артисти, маємо певні інші такі важелі впливу: крім звичайних донатів ми можемо ще робити концерти, ми можемо концертами збирати гроші, ми можемо робити онлайн-заходи, ми можемо доносити на радіо, на телебаченні, показувати світові те, що відбувається зараз у нас в країні. Також, як, наприклад, у кліпі «Кожну мить», мені хочеться, щоб його побачили і за кордоном, тому що це дуже важливо, щоб люди розуміли, що війна триває, що вона не завершилась. Тому що деякі зараз думають, що так у вас вже зараз вже, ніби, нормальне життя, вони не розуміють того, що насправді ми під обстрілами кожен день. І от навіть сьогодні вночі ми просто півночі здригались від вибухів. Тому ми артисти, ми не маємо права зупинятись, ми повинні працювати кожну секунду, кожен день, тому що ми знаємо, для чого ми це робимо.
Що перше ви плануєте зробити, як тільки дізнаєтесь про нашу Перемогу?
- Ой, я навіть зараз не знаю - це будуть такі емоції, мені здається, спочатку це буде просто такий вибух емоцій. Ми будемо всі обійматися, плакати, сміятися, а далі, звичайно, хочеться все ж таки зробити якийсь такий масштабний концерт, в якому просто вже будуть звучати пісні перемоги, буде щастя, буде радість. І буде велика дяка нашим захисникам, завдяки яким ми взагалі сьогодні живемо.
І якісь побажання читачам Кременчуцької газети від вас.
- Хочу побажати кожному з нас терпіння, розуміння, підтримувати один одного, цінувати кожну мить нашого життя, насолоджуватися нею, адже наше життя, ні дивлячись ні на що, воно прекрасне, воно тут і зараз, і ми повинні розуміти це, продовжувати жити, адже наші захисники саме для того зараз знаходяться на передовій. І, звичайно, хочу подякувати нашим захисникам, тому що ви наша сила, ви наше продовження життя. І завдяки вам є наше майбутнє. Тож, тримаймося, дорогі друзі, і великої нам любові і мирного неба.
*«Кожну мить» — пісня, яка передає біль кожної дівчини, жінки, матері, яких розлучила війна з найдорожчою людиною. Ця пісня дуже особлива, а також одна з найважчих психологічно! Знати, що дорога тобі людина кожен день ризикує життям заради твого спокою та безпеки, це нестримно боляче для кожної жінки! Але з такою вірою, любов’ю і жіночою підтримкою наші захисники обов’язково скоро повернуться живими і з перемогою!
Головні герої кліпу: народ України та щирі і непідробні почуття кожного з нас!
Інтерв'ю з Геннадієм Бондарем, Олександром Яременком та Владом Булахом читайте невдовзі на нашому сайті.
Нагадаємо, «Ми переможемо!» - із Кременчука розпочався всеукраїнський тур благодійних виступів
Тетяна Красельникова
Фото та відео Кирила Воронцова
