На майстер-класі жінки робили ляльки-мотанки, наближаючи нашу Перемогу.
Кременчуцька майстриня Ірина Залюбовська може зробити ляльку із будь-якого матеріалу. І для цього потрібно зовсім небагато – дерев’яна шпажка для страв, трішки тканини і ниток. Головне – це дуже просто. Так це могли пересвідчитися кременчужанки і мешканки Кременчуцького району, зібравшись на майстер-класі із мотання ляльок, який проводила Ірина Залюбовська 10 вересня у Міській художній галереї.
При цьому вона встигала розповідати про свої роботи, а головне, розкрити секрети їх створення.
Так, першими роботами пані Ірини були ляльки на чайник-заварник. Вони мали ще й своє функціональне призначення - зберігати тепло. Їх майстриня зробила чимало і вони буквально розлітались повсюди.
Згодом, приєднавшись на Фейсбуці до спільноти «Авторська лялька мотанка», почала працювати і з іншими носіями.
Відкриттям стала пляшечка, звичайна із-під напоїв. Саме вони ставали основою для ляльок. Їх майстриня створювала великими групами. Такі ляльки кременчужани мали змогу купити під час виставки-продажу, яка була в міській бібліотеці, що на вулиці Соборній. Ляльок на пляшках замовив в пані Ірини один із дніпровських вишів, який їх давав на презенти гостям.
Але експерименти із пляшками не закінчились. Із пластикових пляшок у Ірини Залюбовської виходять витончені ляльки-ангели. Їх ще можна підсвічувати і прикрашати ними новорічну ялинку.
Та чимало кременчужан і не здогадується, що у їх сімейних альбомах є фото із лялькою Ірина Залюбовської. Декілька років тому вона виготовила двометрову красуню, яка прикрашала фотозону на площі Перемоги під час святкування Дня міста. Майстриня пригадує, що коли несли ляльку вулицями міста, то викликали неабияке здивування перехожих.
Уже під час повномасштабного вторгнення росії в Україну Ірина Залюбовська розробила власну авторську ляльку «Конотопська відьма», саме її запропонувала зробити під час майстер-класу.
«Це мій невеличкий бренд, його почали навіть наслідувати в різних регіонах, проводити майстер-класи за цією заготовкою. На початку повномасштабного вторгнення, коли був захоплений Конотоп, там мав місце колоритний момент, коли один дідусь сказав загарбнику: «А ти знаєш, що у нас тут кожна друга жінка-відьма? Ти знаєш, що ти вже тепер як чоловік – нуль без палички?» Це мене так зачепило, думаю, ну і нехай Конотопські відьми працюють на нашу перемогу. Відтоді я розробила лялечку. Її особливість – це характерна хусточка у вигляді вушок, мітла, яка кріпиться за поясом, це індивідуальний захист ППО у нас, і заодно транспортний засіб. І також тим лялькам, яких я роблю для аукціонів, їх уже дуже багато розлетілося Україною та за кордоном», - розповіла майстриня.
Акцентувала увагу на тому, що на шию таким лялькам вішає монетки номіналом 1, 2, 5 копійок (які вийшли вже з обігу, авт.).
«Залежно від того, яке звання у цієї відьми, старшинам по 5 копійок, ну рядовим – 1, 2. Заодно це український бренд, українська копійка», - її слова.
Журналістка Кременчуцької газети нагадала, що майстер-клас із мотання ляльок презентували як сакральне дійство, так у чому сакральність?
«Знаєте, я не дуже розумію це слово. Ну звісно, це може бути наша духовна спадщина, духовне надбання. Сакральний, тобто містичний, обережний. Зараз дуже багато існує легенд про те, звідки прийшла ця лялька, як вона виготовлялася, з якими примовляннями, з якими побажаннями, якими рухами, в яку пору дня. Якщо люди в це вірять, то це прекрасно. Це дає їм сили і нехай так і буде. Хай кожному буде по його вірі. А мої лялечки, я думаю, сакральні тим, що зараз я вкладаю в них своє побажання нашої якнайшвидшої перемоги. І коли вона є у людини, тому реально працює. Адже всі люди, які їх придбали свого часу, або зробили, живі, здорові і нікому ще не прилетіло. Тому хай так і буде», - говорить майстриня.
Очі бояться, а руки роблять - у цьому пересвідчились жінки, роблячи ляльки-мотанки власними руками. Використовували матеріали, які підготувала пані Ірина. Адже у кожної вдома знайдеться купа речей, з яких можна зробити не один виріб.
«Мені дуже часто віддають люди матеріали, які в них ще із часів радянської ж доби. У мене особисто три антресолі, такого, що носити вже не буду, а викинути шкода. І в людей же так само. Отаких хустинок, з яких зробили хустку лялькам, по скринях дуже багато. Якщо їх «б'є міль», та нехай краще вони працюють на нашу Перемогу. Колись мені віддали таку тасьму, що просто шкода було її різати, але що ж робити. Нерідко купую нитки у бабусь на центральному ринку. Розумію, що бабусі гроші підуть на шматочок чогось смачненького, а мені на лялечку», - говорить Ірина. Вона пригадує, як у її знайомої померла мама, а жінка, розбираючи речі в квартирі, знайшла повен балкон всякого дріб’язку, який пішов Ірині на ляльки.
Наостанок про ляльку і куклу. І власне - про особливості виготовлення ляльки-мотанки. Не секрет, що у Кременчуцькому районі іграшку і досі іграшки називають саме «куклами».
«Абсолютно не треба соромитись слова кукла, тому що це слово притомне якраз українське. Саме так називалося сосочка з жованим хлібом, яку давали дитинці замість сучасної пустишки. От звідси ляльки мотанки і пішли. Чим старшою ставала дитинка, тим ця лялечка-кукла модифікувалася. У неї зявлялися ручки, спідничка. Їй робили подружок, а потім навіть грали весілля цими ляльками. Тобто, слово «кукла» від слова кукла-вузлик», - говорить Ірина Залюбовська.
Щодо виготовлення ляльок-мотанок, то головне, аби при створенні тіла не використовували голку, не було швів, все на вузликах, а ось одяг і прикраси можна пришивати. Майстриня ж вказує, що навіть древні знахідки вказують, що ляльки були зшиті, навіть лице вишите. Але це більше стосується ігрових ляльок.
Нагадаємо, «Традиції і сучасність»: у кременчуцькій галереї запрошують на виставку декоративного мистецтва
Світлана Павленко
Фото, відео авторки
