Від першої особи.
Учора у Кременчуці у палаці культури "Нафтохімік" дав концерт український виконавець VAHA. Перед концертом співак дав ексклюзивне інтерв’ю Кременчуцькій газеті.
Під таким ім’ям виступає Вахтанг Вахтангішвілі український співак, поет, і композитор грузинського походження.
У віці 6 років із-за російської агресії був змушений разом з батьками переїхати до України.Все своє дитинство займався професійно футболом. Випускник футбольної академії ім. Валерія Лобановського «Динамо Київ». Зараз займається концертною діяльністю.
У вас вперше концерт в нашому місті. Та чи були ви раніше в Кременчуці?
Я вперше. Буду відвертим, ні. Тому що дуже щільний графік, концерти, переїзди. Але хочеться подивитись місто. Я дуже багато чув. У мене є друзі звідси, так що я думаю, що ми обов'язково якось залишимось і подивимось місто.
Що ви чули про Кременчук?
Тільки добре, тільки хороше.
Буквально вчора у Кременчуці був концерт виконавці Kola. Ви її назвали в одному з інтерв'ю з топ найкращих співачок України. Що з нею хотіли співати? Не змінилось те рішення?
Так. Як можна змінити таке рішення, тому що вона чудово виконавиця. Залюбки б виконав пісню разом.
Чи є у Вас особисті принципи, які не зміните за будь-яких обставин?
Напевно, в принципі, людяність, чесність… Я ніколи б не готовий продати любов до Батьківщини, любов до сім'ї, до друзів.
Ви переїхали свого часу з Грузії. Батьківщина для вас Грузія чи Україна?
- Я думаю, дві. Це питання мені часто ставлять. Це те саме, що відповідати на запитання - ти обираєш батька чи мати? Ось для мене ці дві країни - це батько і мати. Один раз так трапилось, що вимушений поїхав через війну з Грузією. А зараз у мене дуже багато є варіантів поїхати за кордон: в Штати, в Європу. Але це те, що ні за які гроші я не хочу цього робити, тому що я люблю цю країну, люблю Україну, люблю Грузію і бачу себе тут, ось такі принципи.
Про що ви мріяли в дитинстві? Чи справдилась ця мрія? Чи вам є до чогось ще прагнути?
Прагнути, звичайно, що є до чого. Тому що хочеться рости постійно в музиці, у творчості взагалі. Дуже хотілося стати футболістом, але все ж в якийсь момент обрав більше творчість і музику.
Якось зараз з футболом чимось пов'язані?
Звісно, я займаюся спортом, граю в різних командах спортивних і творчих. Зараз є медіаліги у нас в Україні. Це різні команди. Я ще то там, то там, поки я не вирішив, де саме буду. Але це має бути пов'язано з футболом, пов'язано з творчістю одночасно.
За яку українську футбольну команду вболіваєте?
«Динамо» Київ, тому що я вихованець цієї команди.
Який Ваш звичайний будній день. Як от він відбувається?
Я думаю, що він звичайний, мені так здається. Але, можливо, комусь навпаки покажеться цей день не звичайним. Тому що він насичений:: тренуванням, музичними репетиціями, написаннями пісень, походами в магазин, до стилістів, щоб постійно бути в формі, постійно бути в русі, постійно дивувати глядачів і слухачів чимось новим.
Переїзди з міста в місто під час гастролей дратують ?Чи навпаки ви релаксуєтеу цей час?
Я релаксую. Я творча людина, яка пише всі пісні пише особисто. І як це не дивно, я закрита людина. Мені подобається сидіти вдома, займатися творчістю. Часто так буває, що це занадто вже, коли ти сидиш вдома і якраз от тури, переїзди допомагають повернутися до реальності, а навіть трішки балансують інтроверта і екстраверта.
Який концерт останній найбільше запам'ятався? Може, з хорошого боку, може, з поганого?
Слава Богу, останнім часом тільки з хорошого боку запам'ятовуються виступи. Напевно, окремо якогось не можу виділити. Кожне місто по-своєму класне. Всюди люди дуже привітливі, веселі, щирі. Можливо, по масштабах, поки що Львів, концерт був у львівському клубі Малевича. Але я думаю, що далі буде ще краще.
А скажіть, будь ласка, який вам найоригінальніший прийом був в якомусь місті? Можливо, подарунок якийсь винесла? Колись були артисти і говорили, що їх годували жабами. Десь жаб'ячими лапками в Одеській області пригощали.
Жабами нас точно не годували. Я не можу виділити. Я нічого тут особливо не скажу. Всюди дуже чемно, привітливо, з любов'ю приймають. Велике вам дякую, українці, ви неймовірні усюди, в усіх куточках країни.
Чи змінились глядачі під час повномасштабної війни?
Людям важче розслабитись. Раніше, коли я виходив на сцену (до повномасштабної війни), і вже з першу пісною всі посміхалися. Зазвичай, буває по-різному: різні ситуації, різні настрої, різні дні. Але в більшості випадках люди чомусь соромляться веселитися.
Але ми розуміємо чому це так. Тож треба три, п'ять, сім пісень, щоб люди розкрилися. І, напевно, це і є ціль нас артистів. Як би важко не було, треба все одно жити. Тому що, на жаль, не знаєш, яка мить буде останньою.
Чи є благодійна складова у ваших концертах?
Так, звісно. Конкретну суму я не буду називати. Я ніколи цим не піарився і не буду цього робити. Але майже на кожному концерті ми збирали кошти, перерахували на абсолютно різні частини. І продовжуємо це робити. Проводили аукціону, був збір коштів і були перахування чи закупівля якогось обладнання на потреби Збройних Сил України.
Що побажаєте кременчужанам?
Миру, спокою. Гарного життя. І це найголовніше, ніж все інше.
Завершуючи розмову, VAHA ще раз наголосив на важливості залишатися щирими навіть у найважчі часи. Його музика, сповнена любові до життя, України та Грузії, є справжнім джерелом натхнення для кожного слухача. А Кременчук отримав ще одну теплу творчу історію, яка залишиться у серцях надовго.
Нагадаємо, VAHA розірвав Кременчук: танці, селфі та пісня про борщ і "Порш", що підняла всіх із крісел
Олена Ліпошко
Фото відео Ігоря Борисевича
