Система електронних петицій покликана налагодити діалог між владою і громадою. У Кременчуці такий діалог якось не надто клеїться. Як свідчить бодай поверхневий аналіз петицій, близько третини відповідей влади є фактичними відписками. Та й статистики звернень, які мають бути реалізовані, міська рада не веде.
На сайті Кременчуцької міськради з 5 січня працює розділ, де кожен громадянин може зареєструвати звернення до міської влади. Електронна петиція або е-петиція призначена для того, щоб людина могла вирішити наболілі питання. Чи працює ця система зв’язку між міськрадою та громадою, і якщо так, то яким чином?
Від самого початку для розгляду е-петиції вона мала зібрати 250 голосів за 90 днів шляхом реєстрації електронною поштою. У травні цього року міськрада ускладнила умови розгляду такого звернення: тепер, щоб зареєструвати або проголосувати за певну петицію, потрібно ввести дані банківської картки. Це значно вплинуло на кількість звернень і різко знизило активність самих голосуючих – петицій стало у рази менше, а голосування відбувається надто мляво.
На ускладненні в алгоритмі реєстрації наполягали деякі депутати міськради: мовляв, надто багато «накручується» голосів, бо голосувати може одна й та ж людина під різними іменами з кількох електронних скриньок. Втім, нововведення вже за кілька днів показало свою неспроможність і сумнівність бажаної об’єктивності голосування. Виявилося, що за даними однієї картки можна голосувати кілька разів, а змінити їх у вже проголосованій петиції не є проблемою. Більш того, таке нововведення не заважає зверненням отримувати «ні» від мерії.
Найпопулярнішим петиціям – категоричне «ні»
Від дня запровадження сервісу електронних петицій у Кременчуці на сайт було подано 97 звернень. З них станом на 13 червня міськрада дала відповідь на 30 петицій, 33 ще збирають голоси і жодної не має на розгляді. Зазначимо, що петиції, які зовсім не набирають голосів, не розглядаються.
Ми взяли топ-5 петицій (які набрали 280 голосів і більше) та підрахували, на які з них влада відповіла «так». Схвалили у міськраді тільки одну із топ-п’ятірки: «Провести капитальный ремонт дороги от Керченской до Сов. Армии». У відповідях на 2 петиції (щодо роботи маршруток: зниження вартості проїзду, перерахунок тарифу з урахуванням стоячих пасажирів) фактично «переведено стрілки» на власників маршрутів. А ось найпопулярніші петиції (позбавлення мера премії за січень і будівництво безкоштовного спорткомплексу) отримали категоричне «ні» від влади. До речі, рекорд зі швидкості підтримки і кількості голосів (353) за позбавлення мера премії поки не побитий жодною з інших петицій.
Що стосується суб’єктивного загального аналізу реакції влади на петиції, то із 30-ти відповідей 9 можна вважати такими, що мають позитивну відповідь, 14 - негативну. Із них 11 містять фактичну відписку у вигляді або розлогого пояснення причин «кому й чому», або формальної відповіді типу «вивчається можливість» - тобто віднести до позитивних чи негативних такі відповіді доволі важко, бо все написано заплутаною чиновницькою мовою.
«Переможницею» серед відписок можна вважати відповідь на петицію про демонтаж «стакана» на площі Перемоги – залишків постаменту від колишнього пам’ятника Леніну.
Ось так, коротко: «На Вашу електронну петицію стосовно демонтажу залишків пам’ятника В.І. Леніну виконавчий комітет Кременчуцької міської ради повідомляє, що в даний час фахівцями профільних управлінь опрацьовуються технічні питання демонтажу споруди та впорядкування прилеглої території».
І це через понад 2 роки демонтажу Ілліча і 2 роки понівечення постаменту! І «виконавці» відомі, і «стакан» муляє очі кременчужанам і лякає іноземних гостей міста – а питання й досі «опрацьовується».
«Так чи ні – зрада чи перемога»
Взагалі сайт петицій Кременчуцької міськради, організований за таким принципом, що як-то кажуть, «того й дядько з перцем не з'їсть».
Перше, на що вже протягом не одного місяця звертають увагу журналісти – неможливо дізнатися, коли петиція опиняється на розгляді, а коли надійшла відповідь на неї. На головній сторінці сайту петицій про це – ані чичирк. Головний по розділу петицій - керуючий справами міськвиконкому Руслан Шаповалов - у розмовах з представниками ЗМІ говорив, що петиція розглядається протягом 10-ти днів з моменту набрання нею необхідної кількості голосів. Потім уточнив, що йдеться про 10 робочих днів. Але саме в тому й заковика, що у відповідях, як навмисно, не вказано дату. Знову ж таки Руслан Шаповалов якось пояснював автору матеріалу, що все непросто, бо дату потрібно прописувати як окрему опцію на сторінці петиції. Неодноразові пропозиції вписувати дату прямо у текст відповіді – проігноровані.
Друге і не менш важливе. Оскільки багато відповідей написані вже згаданим чиновницьким сленгом, з якого незрозуміло «так чи ні – зрада чи перемога», у розділ «З відповіддю» дуже проситься статистика реалізованих петицій або таких, що будуть прийняті до реалізації задля демонстрації тієї ж омріяної прозорості влади.
Наприклад, на петицію «Провести капитальный ремонт дороги от Керченской до Сов. армии» начебто дана позитивна відповідь. Але відповідь «Роботи розпочнуться після закінчення зимового періоду та проведення відповідних тендерних процедур» не дає можливості зрозуміти, чи контролюється ця обіцянка самою владою? Адже вже червень!
Або ще приклад: начебто є позитивна реакція на петицію «Обязательная выдача проездного талона в маршрутках города». У відповіді йдеться: «підприємствам-перевізникам, що здійснюють обслуговування міських автобусних маршрутів, було направлено листи щодо обов’язкового дотримання вказаного зобов’язання» - видачі проїзних квитків. І як із цим справи? Видають квитки чи наплювали на владні листи?
Ну, і третє – дуже суттєве. Ми проаналізували досвід сайтів петицій у містах, найближчих сусідах Кременчука – Полтаві та Горішніх Плавнях. У всіх є певні відмінності у голосуванні: у Полтаві не менше 250-ти голосів потрібно набрати за 60 днів, а в Горішніх Плавнях – 175 голосів за 30 днів. Якщо «копнути» подалі від Кременчука – у Вінниці не менше 350-ти голосів треба набрати за 14 днів. Але в жодному з цих міст ми не побачили заплутаної, очевидно неефективної у плані об’єктивності, реєстрації і голосування за допомоги виключно даних банківської картки. У Дніпрі, щоправда, є вибір: або за допомоги електронної скриньки із підтвердженням пароля на номер телефону через СМС, або за допомоги картки…
То невже владу інших міст не хвилює, що людина може реєструватися з кількох скриньок для голосування и цим «спотворити» результати голосування?
А може міську влада Кременчука більше лякає, що хтось зареєструє невигідну для неї петицію і та раптом буде підтримана?
Все це наштовхує на думку, що у Кременчуці сайт петицій зроблено не для того, щоб за допомоги електронних звернень зручно тримати зв’язок із мешканцями міста і реагувати на їх проблеми. Бо незрозумілостей і ускладнень на сайті більше, ніж плідних напрацювань. Натомість влада отримала «галочку» за роботу зі зверненнями громадян, якою принагідно можна й похизуватися.
P.S. За даними інтернету електронні петиції діють у понад 70-ти країнах світу. Вони можуть мати консультативний характер (просто ілюструвати актуальність піднятої проблеми) або імперативний. Імперативні петиції мають обов’язковий характер для органів влади. Така процедура існує, наприклад, у Фінляндії, де петиції, що зібрали 50 тис підписів, автоматично стають законопроектами, і парламент країни зобов’язаний їх розглядати у пріоритетному порядку. Українські ж петиції — радше консультативного типу. Бо хоча їх і мають розглядати в особливому порядку, однак українські реалії часто показують формальний характер звернень. Адже навіть підтримані петиції супроводжуються відписками і не мають подальшого втілення у життя.
