Автор першої української симфонії жив і працював у Кременчуці

До 170-річчя з дня народження М.М. Колачевського.

Михайло Миколайович Колачевський народився 26 вересня 1851 року в селі Попівці Херсонської губернії (нині Кіровоградської обл.). Рано залишився без батьків і виховувався численними родичами на Херсонщині. Початкову освіту здобув у другій приватній гімназії Кньорі в Одесі, де навчався протягом 1863–1870 років. 1870 року Михайло Колачевський подав документи до Одеського університету. Та через погіршення стану здоров’я уже через місяць він був змушений перевестися до Київського університету, аби бути під постійним лікарняним наглядом брата Сергія, студента медичного факультету. 16 лютого 1872 року Михайло залишив навчання і виїхав на лікування до Німеччини. З 10 жовтня 1872 року він – слухач Лейпцизької консерваторії (трьома роками раніше цей навчальний заклад закінчив Микола Лисенко). Михайло Колачевський вивчав теорію та гармонію, поліфонію, композицію, ансамблеву гру. Його викладачами були Ернест Ріхтер, Соломон Ядассон, Карл Райнеке, Генріх Шрадік. Усі педагоги давали високу оцінку своєму українському учневі.

Весною 1876-го Колачевський уже мав свідоцтво про закінчення консерваторії. А 28 червня на прилюдному іспиті під орудою самого автора прозвучала «Українська симфонія». Твір отримав схвальні відгуки. У місцевій пресі писали: «Симфонія Колачевського є видатним твором свіжого погляду на оркестрове виконання, особливо розкішне «Інтермецо».

Попри успіх у Німеччині, Колачевський повернувся в Україну і оселився у Кременчуці. Проживав у будинку, що знаходився неподалік від Успенського собору. До того ж, рід його занять до музики не мав ніякого відношення – він служив гласним губернського земства, а з 1890-го упродовж 10 років керував Кременчуцькою земською управою. Він займається популяризацією світових музичних здобутків, вихованням у кременчужан інтересу до серйозної музики. З цією метою Колачевський створив оркестр. У ньому грали місцеві аматори: чиновники, лікарі, вчителі. До репертуару оркестру входили камерні твори Бетховена, Моцарта, Мендельсона, Шумана, Глинки, Чайковського, Даргомижського та інших. Сам Колачевський був ансамблістом, акомпаніатором, диригентом, лектором. У садку, біля маєтку, де мешкав Михайло Колачевський, були збудовані підмостки для оркестру, і там щонеділі можна було безкоштовно слухати музику. У 1880-ті роки Колачевський був почесним земським суддею, пізніше – ще й губернським. З 1890-го, впродовж десяти років, Михайло Колачевський керував виконавчим органом Кременчуцької земської управи. Земська управа тоді опікувалася питаннями збільшення плати фельдшерам, надання їм квартир, матеріального забезпечення вчителів і якості навчально-виховної роботи у школах. У Полтаві Колачевський познайомився з диригентом симфонічного оркестру Дмитром Ахшарумовим та іншими представниками музичної громадськості міста. Він подарував дирекції Полтавського відділення видання творів Йоганна Себастьяна Баха у 46 томах, а також партитуру «Української симфонії». 2 березня 1901 року в Кременчуці, вперше в Україні, оркестр Дмитра Ахшарумова виконав «Українську симфонію» Михайла Миколайовича Колачевського. Публіка викликала автора після кожної частини на сцену і вітала гучними оплесками. Восени 1903-го року хронічна хвороба Михайла Колачевського перейшла у прогресуючий параліч. Останні роки свого життя Колачевський провів у селі Рокитному під Кременчуком. Помер 1907 року, похований у селі Рокитному. На могилі композитора за бажанням дружини був встановлений надгробок. Пам’ятник мав мідну пластину, де були вказані роки життя і нішу зі статуеткою, де постійно дзюрчала вода. Нагорі стояв хрест. На жаль, оригінальний надгробок не зберігся, його зруйнували у 1945 році. У листопаді 1976 року до 125-річчя від дня народження Михайла Колачевського за підтримки Кременчуцького відділу культури у місті Кременчуку відбувся концерт із творів нашого славетного земляка. Були виконані перша частина «Української симфонії», романс (у перекладенні для скрипки і фортепіано), ноктюрн, сім романсів.

У 1987 році зусиллями Є. Федотова та філії Товариства охорони історії та культури була встановлена мармурова плита у вигляді кришки рояля на могилі Колачевського в селі Рокитному. Десятки лекцій-концертів про композитора проводилися в школах, училищах і бібліотеках міста і району.

У 2001 році в селі Рокитному, в колишній садибі Михайла Колачевського, відбувся великий концерт до 150-річчя від дня його народження. Крім того, був розчищений парк, встановлена альтанка, посаджена березова алея, створено музей. Місцеве радіо «Ера» записало підготовлену 30-хвилинну бесіду Галини Степанівни Стадник про композитора, де прозвучали уривки з «Української симфонії», романси співав Георгій Вигодський, романс і ноктюрн грала Наталья Дьоміна. Силами педагогів Онуфріївської школи мистецтв Кіровоградської області (директор М. Бойчук) також було проведено ювілейний концерт. Наступного року в селі Онуфріївці пройшов обласний конкурс пам’яті Михайла Колачевського. У майстерності змагалися педагоги Кіровограда, Світловодська, Павлиша, Онуфріївки, Олександрії, Знам’янки. Тоді ж і відбулася презентація книги Є. Федотова «Михайло Колачевський: Музично-педагогічна спадщина». У селі Попівці Онуфріївського району на сільському будинку культури було встановлено меморіальну дошку з текстом: «1851 року, листопада, 12 дня, за Указом Його Імператорської величності, Херсонської єпархії Олександрійського повіту, поміщицького селища Поповки, Петропавлівської Церкви священно - і церковнослужителі сим засвідчуємо, що в метричній Книзі за 1851 рік, при цей церкві зберігається, полягає в записці під № 24 Акт такого змісту: тисяча вісімсот п’ятдесят першого року, вересні чотирнадцятого народжений, а вісімнадцятого числа хрещений Михайло…» – майбутній видатний український композитор другої половини XIX століття, автор першої Української симфонії Михайло Миколайович Колачевський. 2011 року дитячій музичній школі № 3 міста Кременчука (директор Володимир Петрович Смоляков) було присвоєно ім’я Михайла Колачевського.

На честь цієї події у Міському палаці культури відбувся концерт із творів нашого земляка. Прозвучали чотири фортепіанні п’єси і кілька романсів композитора.

Селезньова І.Г. – зав. відділу НОР

Ілюстрації з відкритих джерел