
Слова і спогади рідних, друзів і побратимів Антона Вовка залишаються символом його відданості, мужності та любові до України.
Сьогодні у Кременчуці прощались із загиблим Захисником України Антоном Вовком, який був добре відомим далеко за межами Кременчука. Адже Антон працював спочатку на телеканалі СТБ, з 2020 року - старшим музичним редактором Starlight Production. 10 років працював в команді МастерШеф, супроводжував також проєкти Україна має талант, Мій секрет, Пекельні борошна, Звана вечеря та багато інших.
Антон також відомий, як учасник шоу-гурту "Молодість".
Родичі, друзі, колеги по роботі, учасники і керівниця шоу-гурту "Молодість" Ірина Редькіна прийшли попрощатися з Героєм, також була на церемонії прощання колишня директорка ПК "Кредмаш" Тетяна Кухтик. Від міської влади - мер Кременчука Віталій Малецький і його заступник Руслан Проценко. Люди з квітами йшли в Міський палац культури, де проходила церемонія прощання. Ясне сонце світило цього зимового дня
"Молодший сержант Вовк Антон Сергійович Народився 4 травня 1988 року. Призваний на військову службу під час мобілізації 1 травня 2023 року Бучанським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Київської області. Займав посаду командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Народився і навчався у місті Кременчук. Навчався у загальноосвітній школі №17. Закінчив Києво-Могилянську академію за спеціальністю Звуковий редактор. Працював на телеканалі СТБ. 28 грудня 2024 року виконуючи бойове завдання захисту України поблизу населеного пункту Погребки, Суджанського району, Курської області, російської федерації загинув", - розповіла військовослужбовиця Любов Телятник.
Відомо, що у родині Антона Вовка було дві доньки.
Він був чуйним і добрим. Все робив для батьків, брата.
"Ну скажу так не по-братерськи, а взагалі як говорити просто про людину - то порядний був, добрий, чесний, справедливий. Скільки в нього було можливостей відмовитися від служби, але він казав : "Хто як не ми". У 95-тій він служив і любив 95-ту десантно-штурмову бригаду. І коли йому щось кажеш не те, то він говорив: "Я - десантник Збройних сил України. Далі вже не було сенсу розмовляти, бо він казав: "Хто, як не я, буду з вас тут захищати всіх", - слова Вячеслава Вовка.
Говорить, що Антон був старшим і завжди в дитинстві його захищав.
"Вдома ми могли битись, але всюди він мене захищав, на вулиці чи в школі. А з 13-ть років вже пішов на вільні хліби - співав, працював вже в 13-ти років пісні співав, заробляв гроші. А все, що заробляв, приносив батькам, нам, мені віддавав. Не жадібним був... Я кажу, що бути Героєм - це сильно. У нього є такі нагороди, котрі не в кожного є. За два роки зі своєю службою він їх отримав, хоч попереднього досвіду не було. Його призвали - він пішов... Був спочатку штурмовиком, а потім займався іншими справою на території ворожої сторони", - із спогадів брата.
Товариш Олександр пригадує Антона Вовка, як світлу і позитивну людину. Гордиться, що дружив з ним із 17 років.
"Я його знаю з 17 років, коли мені було 17 років, йому - 13. Ми в одному колективі (шоу-гурті "Молодість", авт) займались, співали. Потім по фестивалях пісенних їздили в Україні. Згодом разом працювали на круїзному лайнері в Греції, Туреччині, в різних країнах. Він такий світлий, позитивний. Так, як в нього з музикою дуже добре, влаштувався на СТБ, з редактором, працював, все в нього виходило. Але ж, коли почалась війна, їх будинок на Київщині танком росіяни розстріляли. Тож дружина дуже злякалась і поїхала в Грецію. Він залишився сам. Потім пішов служити. Служив дуже добре. Кожен раз, коли приїжджав Кременчук, ми з ним добре спілкувались. Багато переживань у нього було, серйозне поранення....Він був оператором дрона. Він до кінця вірив, що ми переможемо",- розповів друг.
Учасниця шоу-гурту "Молодість" Ксенія Лаврик, яка добре знала Антона Вовка, говорить, що звістку про його смерть дізнались 28 грудня 2024 року.
"Спочатку навіть не зрозуміли і не змогли повірити, тому що Антон для нас був Тохою, Тошиком - постійним учасником гурту "Молодість". Яскравим, веселим, теплим. Навіть погода сьогодні показує, яка це була людина. Років 15 життя ми були разом, спілкувалися. На жаль, ця війна забирає найкращих. Так сталося і з Антоном. Це втрата, яку дуже важко пережити. Навіть керівник нашого ансамблю (Ірина Редькіна, авт) зараз не змогла сказати слово, тому що дійсно із 28 числа ми всі плачемо і ми не можемо пережити цю втрату", - говорить кременчужанка.
Небагатослівний побратим Антона Вовка Данило, який приїхав попрощатися із ним в Кременчук. Пригадує, що пережили чимало ситуацій, протистояли ворогу. Але на території рф життя Антона обірвалось.
"Він завжди був першим на штурмах і в обороні. Він був справжнім воїном, але при цьому дуже добрим. Саме як добру людину я його й пам’ятатиму", - його слова.
Разом вони були з початку служби в ЗСУ. Данило пригадує, що першим бойовим завданням в нашого земляка був штурм у Серебрянському лісі. Тоді вдалось відбити атаки ворога і піти в контрнаступ.
Відспівували Антона Вовка у Свято-Миколаївському соборі.
Вічний спокій Герой знайшов на Свіштовському кладовищі, у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Слова і спогади рідних, друзів і побратимів Антона Вовка залишаються символом його відданості, мужності та любові до України.
Світлана Павленко
Фото Микити Ліцкевича