
Вічна пам'ять!
Сьогодні Кременчук попрощався із вірним сином, люблячим братом, відданим Захисником Батьківщини Дубовцевим Ігорем Анатолійовичем, який третього січня 2025 року героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час агресії військ російської федерації.
До Свято-Миколаївського собору прийшли рідні, друзі та знайомі, аби провести Героя в останню путь.
"Солдат Дубовцев Ігор Анатолійович 1985 року. Народився і проживав у місті Кременчук. Навчався у загальноосвітній школі №8, закінчив Одеський національний політехнічний університет. Призваний на військову службу під час мобілізації 12 березня 2022 року. Загинув третього січня, виконуючи бойове завдання по захисту України, в районі населеного пункту Юнаківка Сумської області", - розповів військовослужбовець із позивним "Лиман".
Родина не стримувала сліз. В очах тих, хто знав Ігоря Дубовцева, застиг жах і смуток.
"Пам'ятаю його маленьким, розумним, кмітливим живчиком. Неслухняним, але дотепним. Це був перший мій набір. Мені було 27 років, коли я їх вперше випустила. Він переможець олімпіади з математики серед 4 класів, п'яте місце на міському конкурсі. Він вчитися не хотів, але знаєте, є учні, які не є відмінниками, але є душею класу. І коли всі згадують: "Який це випуск, який?". А це той випуск, коли вчився Ігор Дубовцев. Вічна йому пам'ять, пам'ятаємо всі - учні, вчителі, однокласники, рідна школа", - згадує його перша вчителька Раїса Володимирівна.
Проститися з Ігорем прийшли не тільки рідні та друзі, а й ті, хто знав Героя як солдата та військового.
"Ми познайомилися з ним на початку війни. Це були перші наші розбиті підрозділи хлопців, які залишилися в живих. Привезли в наш Кременчуцький район. Їх формували. Ігор був одним, як я зрозуміла, який ці бригади формував, і ми почули, що поруч в одному із сіл є такі хлопці, ми поїхали. Ми напекли пиріжків і поїхали на допомогу. Потім ми дізнавалися, що треба. Ігор сказав, що хлопці приходять, в них немає форми. Він намагався їх тренувати, і він каже, що треба форму, щоб вони трошки відчували себе військовими. Ми діставали берці, рибацьку одежу. Прали, прасували, що в кого було, шили і відвозили. Яку допомогу він просив, ми намагались діставати все. Він втрачав друзів, він дзвонив і каже: Можна просто з вами побалакати? Балакали ні про що, для того, щоб його підтримати. І до цього часу нас був зв'язок, підтримували, а потім зв'язок обірвався", - ділиться Наталя, одна із місцевих волонтерок.
Пам'ять про Героя навіки залишиться в серцях усіх його знайомих та близьких.
"З найпершого дня з нашого знайомства він став для нас, для волонтерської команди, для мешканців нашого мікрорайону він став нашою дитиною, нашим сином, нашим захисником. І кожен день ми згадували про нього, чим могли, як могли допомагали. І кожну хвилиночку ми розуміли, що він поруч з нами, а він розумів, що ми поруч з ним. Це людина, яка є взірцем для нашого народу. Це дуже болюча втрата, така втрата, що ми кожного дня загублюємо наших дітей, наших воїнів, які мали жити, радіти життю, народжувати дітей, але віддали найдорожче - своє життя. Тому ми сьогодні прийшли вшанувати його пам'ять, провести його в останню путь і вклонитись низенько від усієї нашої громади, бо ми і на сьогодні волонтеримо, допомагаємо, тому дуже шкода його, дуже шкода. Хай буде земля йому пухом, слава буде його вічна, і хай закінчиться ця клята війна, і хай наступе Святий день Перемоги", - доповнює слова колеги ще одна волонтерка Наталія.
Ігоря Дубовцева поховали на Свіштовському кладовищі, у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Місто сумує за своїм захисником.
Нагадаємо, У Кременчук на щиті повернувся Захисник Ігор Дубовцев
Дарина Убийкінь
Фото Микити Ліцкевича