У перспективі - відкриття ще двох.
Сьогодні у Кременчуці за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) запрацював проєкт «СПІЛЬНО. Точки зустрічі». Він спрямований на підтримку підлітків та їхніх родин, які через війну були змушені залишити свої домівки. Проєкт впроваджується ГО «Фонд «Професійний розвиток Харкова».
Про це повідомив Дмитро Лобанов, керівник проєкту «Спільно. Точки зустрічі» та представник ГО «Фонд «Професійний розвиток Харкова».
«Мета проєкту - облаштувати мережу безпечних просторів для дітей і підлітків, де вони зможуть отримати базову гуманітарну допомогу, соціоемоційну підтримку, доступ до індивідуальних та групових психологічних консультацій. Зараз діють таких 29 точок на всіх станціях Харківського метрополітену. 4 – в Полтаві, 2 – в Кропивницькому. Окрім цієї точки у Кременчуці планують відкрити ще дві, одну в Світловодську, а також Черкасах, Олександрії», - говорить Д. Лобанов.
За його словами, очікують що результатом роботи проєкту буде відновлення дітей щодо гармонійного розвитку і мінімальний психологічний травматизм під час війни.
Марина Орлова, координаторка проєкту «Спільно. Точки зустрічі» в Кременчуці, голова громадської організації «МИ» розповіла, що на точках плануватимуть різноманітні майстер-класи та заходи. Їх можуть відвідати, як батьки з дітьми, так і малеча самостійно.
«У нас зареєструвалось 26 волонтерів і 14 психологів. Не бійтесь віддавати нам своїх дітей», - слова М. Орлової.
Вона нагадала, що перша точка, яку сьогодні відкрили, працюватиме в приміщенні пункту тимчасового розміщення переселенців, що за адресою: вул. Єднання України, 7(вул. Маяковського, 7).
«Запрошуємо не лише дітей і підлітків, що живуть у цьому гуртожитку, а й з усього міста. Ми хочемо охопити в рамках нашого проєкту якомога більше дітей», - зазначила координаторка.
Самі відвідувачі центру говорять, що їм неймовірно подобається тут. Це дітки, які з рідними вимушені втекти від війни. Хтось із Луганщини, хтось з Харківщини. Через обставини, що стались, дехто вимушений не ходити в школу. Рашистські окупанти декого розлучили з рідними, друзями. Та діти є діти, під час занять вони мають можливість відволіктися.
«Їм треба вибалакатися, розповісти про наболіле», - говорить волонтерка.
І ось один із хлопчиків показує картинку із сердечками.
«Я намалював, як люблю Україну», - говорить Дентис.
А на запитання, як він любить Україну, трохи подумавши, говорить: «Як маму!».
Світлана Павленко
Фото авторки
