Пряма мова.
20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам'яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013-2014 років.
3 метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, цей пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року.
Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей - 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів/упродовж зими 2013-2014 років і п'ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.
Цьогоріч пам'ять Героїв Небесної Сотні ми вшановуємо з гаслом: «ГЕРОЇ ПЕРШОЇ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ, ЩО ТРИВАЄ».
Серед тих, хто залишився в нашій пам'яті і в сумному списку Небесної Сотні є багато імен, але Кременчук має свого героя, який із перших днів Революції Гідності був на Майдані у Києві. Ми з особливим трепетом згадуємо завжди Героя України прапороносця 9-ї сотні, удостоєного ордена «Золота зірка» - нашого Ігоря Сердюка!
Щоб в Києві на Майдані боротися за свободу і гідне життя для кожного українця, у рідному Кременчуці Ігор залишив свій бізнес, захоплення дайвінгом. Без найближчої людини залишилися тоді всі його рідні, а це дружина Ірина, дочка Олександра, батьки Микола Петрович і Олександра Пилипівна. Ігор безстрашно пішов під кулі, проявивши приголомшливу цивільну мужність.
Своїми спогадами про ті дні сьогодні з журналістами поділилася донька загиблого героя Олександра.
Вона каже, що батько був завжди позитивною людиною, дуже любив порядок, дуже любив організацію в усьому. Він був дуже сумлінний, як в роботі, так і в дружбі.
«В один з днів він зранку прокинувся. Тоді тільки зароджувалися збори на Майдані. Він за цим рухом слідкував вдень і вночі. А потім просто зранку ми встаємо, він збирає речі. Мама його питає: «Куди?» Він каже: «Я їду на Майдан, бо я не можу тут сидіти, доки там вони б'ють жінок та молодь».
Він просто не міг інакше»,- каже Олександра Сердюк і пригадує, як востаннє спілкувалась з батьком по телефону.
«Це був один з трагічних днів, коли загинув Сергій Нігоян. Коли по новинах передали, що є перший офіційно загиблий. Я того не могла йому додзвонитися, він не брав слухавку. У мене в голові вже були найстрашніші думки. Через декілька годин він мені перетелефонував, я вся в сльозах. Він каже: «Доню, зі мною все добре, все в порядку. Ми тут чергуємо».
Ми щось побалакали про те, про все, як він себе почуває, як він живе. І останнє, що він мені сказав: «Доню, не переживай, знаєш, що якщо я загину, я загину за правду. Я не знаю, чи це було якесь його проведення».
Тож, сьогодні, до пам’ятника Героям Небесної Сотні та стели Ігоря Сердюка прийшли представники влади міста та району, громадяни і поклали живі квіти.
Згадаймо і ми Героїв Небесної Сотні та Ігоря Сердюка та не забудемо їх ніколи!
Олег Булашев
Відео Ігоря Борисевича
