Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Вторник, 19 Февраля 2019 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Крок у нікуди, або Як допомогти не оступитися тим, хто стоїть над прірвою

 

3 февраля 2019 09:00

Бути чи не бути? На долю нинішнього покоління випали нелегкі випробування. Але варто знайти в собі сили та не зламатися. «Кременчуцька газета» поцікавилася темою самогубств у місті.

Ми живемо в той час, коли в нашій країні йде війна. Вже п’ятий рік поспіль Україна вмивається кров’ю своїх синів та дочок. І нехай постріли лунають десь далеко, на сході, але їх відлуння доноситься і до Кременчука.

Революції та часом незрозумілі реформи, мізерні зарплати та пенсії, підвищення яких не наздоганяє стрімкого зросту цін – все це та ще безліч як зовнішніх, так і внутрішніх подразників нині підривають психічне здоров’я нації.  

Щороку у світі від 800 тис до 1 млн осіб гине через самогубство, і це складає  десяту за чисельністю причину смерті в усьому світі.

Як не схибити, стоячи над прірвою, як розпізнати можливих самогубців та спробувати вберегти рідних людей від фатальної помилки, дізнавалася Кременчуцька газета.

Сумна статистика

Майже щотижня (в середньому за рік) чорною хмарою над Кременчуком нависає звістка про те, що хтось укоротив собі віку.

Прес-офіцер міського відділу поліції Анна Васенко розповіла нашій редакції, що за минулий рік у нашому місті зафіксовано 78 випадків самогубства. А ще – понад 20 спроб покінчити з життям, які, на щастя, за різних причин так і не завершилися. За словами Васенко, врятовану людину, яка вчинила спробу суїциду, направляють у лікарню для подальшого огляду фізичного стану.

Так, наприклад, 4 вересня 2018 року патрульні поліцейські завадили померти чоловікові, який сидів на підвіконні відчиненого вікна та своїми діями демонстрував, що хоче стрибнути долу. З дозволу його матері двері зачиненої квартири оперативники примусово відчинили.

Застосувавши фізичну силу, інспектори завадили спробі самогубства, а громадянина передали лікарям швидкої медичної допомоги.

Однак за словами прес-офіцера, у 2018 році найчастіше накладали на себе руки люди пенсійного віку.

«Хвороба – це одна із причин», – зазначила Васенко.

Проаналізувавши повідомлення про самогубства за минулий рік, розміщені у засобах масової інформації міста, журналісти Кременчуцької газети дійшли висновку, що найчастіше мешканці вкорочували собі віку шляхом повішення. Зустрічалися також випадки, коли 28-річна кременчужанка наковталася пігулок, 65-річна жінка порізала собі вени на лівій руці, а 33-річний чоловік вистрибнув із вікна.

А от вже новий 2019 рік розпочався із подвійного самогубства. В один день, 8 січня, у різних частинах Кременчука повісилися 85-річна жінка та 74-річний чоловік.

А вже 11 січня у лісосмузі неподалік нашого міста  мертвим у власному автомобілі знайшли 38-річного місцевого жителя. За попередньою версією поліції, чоловік, якого напередодні оголосили у розшук, покінчив із життям.

Тривожні дзвіночки: як розпізнати і вберегти людину, схильну до самогубства

Самогубство або суїцид – це умисне спричинення власної смерті, часто вчинене з відчаю, причину якого відносять до психічних розладів, таких як депресія, біполярний розлад (різкі перепади настрою), шизофренія, алкоголізм чи наркотична залежність. Також відіграють свою роль стресові фактори – фінансова скрута чи труднощі в міжособистісних стосунках.

Розбиратися у психологічних аспектах суїцидальної поведінки нам допомагала лікарка-психолог Рена Джафарова.

За її словами, є характерні зміни в емоціях, думках та вчинках людини, схильної вкоротити собі віку.

«У сфері почуттів про можливе самогубство сигналізують тривога, депресія, пригніченість, втрата задоволення від звичних речей. Для думок властиві такі твердження: «Все погано», «Нічого хорошого попереду немає», «З цією хворобою я не справлюсь» (у випадку важкого соматичного захворювання, особливо такого, що супроводжується хронічним болем). Людина може говорити про свої наміри чи натякати на них, складати план самогубства, робити відповідні приготування. Також розглядати як симптом можна інформацію та фото, розміщені в соцмережах», – зазначила Джафарова.

Як розповіла психологиня, існує міф про те, що коли людина говорить про намір самогубства, то ніколи його не здійснить. Насправді ж близько 80% самогубців давали знати про свій намір, хоча б завуальовано. Навіть якщо погроза самогубства є лише способом привернути увагу до того, що не влаштовує у стосунках (подружніх, сімейних), це вже достатній привід розібратися в них більш ретельно.

Рена Джафарова наголошує, що серед психічних захворювань найбільший ризик суїциду мають депресія та біполярний розлад. Тому так важливо вчасно звернутися по допомогу до фахівця. 

«На превеликий жаль, люди, що потребують психіатричної допомоги, часто зазнають стигмації (навішування ярликів). Існує безліч стереотипів щодо людей із розладами психіки. Багатьом це перешкоджає в тому, щоб звернутися до профільного лікаря та вчасно отримати кваліфіковане лікування. Або ж применшується значення захворювання, недооцінюється його важкість чи ставиться під сумнів існування. Навряд чи людині з інфарктом міокарда будуть радити сходити до церкви, взяти себе в руки, влаштуватися на завод, щоб не було коли думати про погане, або розповідати, що комусь ще гірше», – говорить лікарка-психолог.

За словами Джафорової, у випадку людей похилого віку збігається багато факторів ризику самогубств. А саме: відчуття, що життя закінчилося, зміна соціального статусу, наявність хронічних захворювань, що значно впливають на якість життя, психічні симптоми захворювань похилого та старечого віку (атеросклероз, хвороба Альцгеймера, цукровий діабет та інші).

Душі самогубців потрапляють у пекло

Православна церква засуджує вчинки людей, які вкорочують собі віку. Як церква ставиться до суїциду та де шукати спасіння, нам розповів священик Свято-Миколаївського собору ієрей Сергій Панащук. 

«Господь кожному з нас подарував життя, і тільки він вирішує, коли забрати це життя і розлучити душу з тілом», – зазначив Панащук.

За словами священнослужителя, коли людина стоїть на порозі суїциду, вона може знаходитися під впливом дії алкоголю чи наркотиків або відчувати, що  у неї немає виходу з певного критичного становища. На межі самознищення кожен потребує підтримки оточуючих. 

«Ми можемо допомогти людям, коли будемо небайдужими і запитаємо, що в них сталося в житті і чим можемо зарадити.  Допомога – це складова, притаманна кожному християнину», – розповів священнослужитель.

За словами ієрея, людина, яка позбавляє себе життя, порушує всі божі заповіді, відкидаючи віру, надію і любов.  

«Тобто у людини в той час немає віри, що буде краще, вона не має і надії на завтрашній день. Позбавлена вона й любові до ближніх. Тому що, коли людина вчиняє суїцид, вона, в першу чергу, завдає болю оточуючим. У більшості розум затьмарюється у той час, і вихід вбачається лише у самогубстві», – пояснив ієрей.

Біблія засуджує суїцид. Тому за церковними канонами,  священик не має можливості ні проводити похоронний ритуал, ні відспівувати самогубцю, ні в подальшому возносити за нього молитви. Таких людей навіть прийнято ховати за межами кладовища.

«Людина – це дар божий. Кожен із нас приходить на цей світ, щоб виконати якусь певну місію. А перериваючи свій життєвий шлях, людина позбавляє себе вічного блаженного життя. Тобто, ці душі потрапляють у пекло», – наголосив священик.

Де шукати допомоги

Коли людина опиняється сам на сам із певною проблемою, вона може зателефонувати на гарячу лінію.

«Телефон довіри» часто використовується для консультування зі складних, суперечливих тем, обговорення яких в особистій бесіді могло би бути доволі складним і скрутним − це міжособистісні й сексуальні відносини, вживання психотропних речовин, тяжкі життєві обставини тощо.

Звичайно, телефоном неможливо поставити діагноз і провести довготривалу психотерапію. Однак, якщо людина приходить або хоча би просто записується на консультацію, їй стає набагато краще. Іноді самого факту звернення по допомогу буває достатньо, щоби ПОЧАТИ діяти й вирішувати проблему. Адже перший крок – найважчий, і «телефони довіри» в чомусь його полегшують.

Наприклад, за психологічною допомогою можна звернутися до Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, подзвонивши за номерами 6-02-05 (поліклініка) або 6-11-86 (ординаторська). Про це нам розповів головний лікар медзакладу Дмитро Дворцов.

Також в Україні цілодобово та безкоштовно працює «телефон довіри», гаряча лінія допомоги 0 (800) 210160. Це телефон гуманітарної організації «Людина в біді», куди можна звернутися у разі виникнення емоційних проблем. Дзвінки безкоштовні.

Крім цього, намагатимуться безкоштовно допомогти кожному, хто зателефонує на гарячу лінію громадської організації «Ла Страда-Україна»: 0 (800) 500 335. 

 

Тетяна Красельникова

Подпишись на нас

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

 

Другие новости

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться