«Найбільша мрія – перемога над ворогом і розпад їхньої імперії», - льотчик- герой «Karaya», який збив «шахедів» і не дав упасти літаку на Вінницю

Кременчужанин згадав, роки навчання у військовому ліцеї, як потрапив на війну і про «феноменальних людей з високим професіоналізмом».

Днями Герою України, майору Збройних сил України, льотчику Вадиму Ворошилову «Karaya» присвоїли звання «Почесний громадянин міста Кременчука».

Нагадаємо, він під час виконання бойового вильоту на літаку МІГ 29 з перехоплення та знищення повітряних цілей противника, відвів несправний літак від міста Вінниця.

Вадим Ворошилов свого часу навчався у Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, коли ним керував Володимир Поляков. Тож саме на гостини до себе у Музей військової історії Кременчука, що при ВПУ №7, В.Поляков і запросив пілота-легенду сучасності «Karaya».

Пан Поляков побажав, щоб янголи постійно були на крилах літака Ворошилова. А далі почалася дружня бесіда давніх знайомих.

• Як став льотчиком? Що допомогло стати військовим?
•  Свій військовий шлях почав у 2009 році, з моменту вступу у Кременчуцький військовий ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою. Це найкращі часи. Про навчання дуже теплі спогади. Адже, коли ми прийшли 15-річними юнаками, почалося формування як людини і це саме завдяки вам (В.Полякову, авт) і командиру роти, Віктору Івановичу. Ви показали приклад, як має виглядати і вести себе справжній офіцер. Якщо офіцер дав слово, то він його виконає. Під час проходження служби тоді виник трохи дисонанс у цьому питанні. Після закінчення ліцею вже вступив до Харківського університету повітряних сил. Закінчивши університет, із товаришем були направлені до нашої військової частини, де виконували задачі в складі АТО/ООС.

• Коли для тебе війна почалася?
• Взагалі, звісно, війна почалася із 2014 року. На той момент ми ще були курсантами університету і почали виконувати завдання у 2016 році у складі сил АТО. А з 24 лютого вона вже не стала гібридною, як її проводили, а стала відкритою повномасштабною війною. Це, як друга фаза війни.
• У тебе була невеличка перерва військової служби. Чи були якісь вагання у лютому, щоб повернутися знову до лав збройних сил України?
• До 24 лютого я вирішив особисто для себе, що якщо ворог починає варварську атаку, то я одразу повертаюся. А зранку 24-го, звісно, я вже знав свій шлях. Відразу подзвонив командиру.
• Що запам’яталося із життя в ліцеї?
• За період навчання було дуже багато цікавих подій. Основне, я пам’ятаю, що смішно було, коли під час польового виходу були тактичні заняття з риття окопів. Перший раз вирушаємо робити і ніхто не знає стосовно зброї, куди покласти. Був випадок, що вона транспортувалася і довелося діставати її із води. І це назавжди прищепило правило, що зброя має постійно бути поруч. Це фундаментально.
• За часів АТО/ООС ти був одним з небагатьох, хто міг виконувати нічні польоти.
• У нас був добрий рівень підготовки, ми вже будучи у званнях старших лейтенантів мали допуск до ведення бойових дій вночі у будь-яких метеорологічних умовах. І на той момент, коли збройні сили, до 2014 року, планомірно руйнувалися, літаків не вистачало, льотний склад дуже мало виконував польоти. Звісно, льотчику потрібно постійно вдосконалюватися, а на той момент це було великою проблемою. А з 2014 року все змінилося і якраз на наш курс випала честь, будучи ще курсантами, виконувати польоти на бойових типах літака. І після університету ми і далі вдосконалювалися і, будучи старшими лейтенантами, були повністю готовими до ведення бойових дій вночі.
• Які плани на майбутнє?
• Знищити ворога, вибити з нашої землі. Я зараз отримав допуск до виконання польотів без обмежень за результатами льотно-медичної комісії. Буду далі працювати.
• Як проходив політ, у якому ти катапультувався? (розірваний парашут із закривавленими стропами В.Ворошилов подарував Музею військової історії Кременчука, автор)

• Виконав уночі виліт із оперативного аеродрому на півдні України. Був направлений в район населеного пункту Вінниці для знищення повітряних цілей і літак був пошкоджений, сталося руйнування конструкції повітряного судна із подальшою пожежею у кабіні літака. Літак починав втрачати керування .., під час виконання польоту час працює не на льотчика. Вдалося літак маневром вліво відвести від населеного пункту і переконався, що літак знижується у напрямку чорного поля. Погано бачив, було розбито скло і сильний потік повітря у обличчя дув, тому повноцінно  оцінити саму дистанцію, на жаль, не міг. Впевнившись у напрямку зниження, тоді уже виконав катапультування… У момент пошкодження літака, осколками був пошкоджений саме заголовник, де знаходився парашут і сам парашут. Завдяки його ідельному технічному стану, добрій роботі технічного складу, які займаються саме цим напрямком – безпосередньо укладанням парашута, він відпрацював на 5+.
• Парашут працює, не зважаючи на льотчика?
• Дана система розрахована, що пілот втратить свідомість і вона повністю автоматична. Від льотчика треба лише дії у момент приземлення.

• Страх був? Ти встиг зафільмувати себе не просто для того, щоб в історію викласти, а для того, щоб можна було залишити якусь інформацію.
• Коли вже спускався, відчував, що іде кров. По перше, я хотів оцінити стан свого здоров’я, щоб спрогнозувати вже після приземлення свої подальші дії стосовно надання медичної допомоги собі. І потім ще подумав за хлопців. Тому що постійно, коли у нас зникає повітряне судно із радарів, всі хвилюються. І тому, так вирішив їх підбадьорити.
• Що відчуває Почесний громадянин Кременчука, Герой України?
• Це більш приємно безпосередньо  для моєї мами. Я дуже вдячний за удостоєння мене таких високих нагород. А ще більше б зрадів, якщо б нам сказали, що передали літаки-винищувачі західного зразка. Адже завдяки ним ми вже зможемо повноцінно розкрити потенціал наших льотчиків. А це - феноменальні люди з високим професіоналізмом. І повністю заволодіти панування у повітрі і паралізувати дії всієї ворожої авіації.

• Після Перемоги, яка однозначно буде, залишаєшся у збройних силах, чи бачиш своє майбутнє десь у цивільному житті?
• Після перемоги у збройних силах залишаюся, адже зараз наші ЗСУ отримують дуже великий досвід. Заради якого будь-яка країна світу готова віддати дуже багато чого. Після цього, можливо, цей досвід реалізувати, впровадити у систему підготовки, не важливо де: авіація чи сухопутний сегмент військ. Це феноменальний досвід. І дуже важливо його вже впровадити у систему підготовки, щоб  далі ми стали ще більш професійним військом.

• У переддень Нового року, які побажання?
• Найбільша мрія – це, звісно, перемога над ворогом і розпад їхньої імперії. А побажати: далі жити. Як я дивлюся, дійсно,  не може нічого зробити на полі бою, тож він займається терором цивільного населення. Займається тим, щоб погіршити життя нашому населенню. Але приємно бачити, що життя на цьому не зупиняється і люди адаптуються і далі живуть. Це, звісно, для ворога дуже не приємно.

У кінці бесіди льотчик-герой пообіцяв передати свою форму до музею військової історії Кременчука.

Нагадаємо, Кременчук матиме нового почесного громадянина - Героя України, майора ЗСУ, льотчика Вадима Ворошилова (Доповнено)

Пілот ЗСУ, який збив п'ять "шахедів" і чий літак розбився біля Вінниці - випускник Кременчуцького військового ліцею

Льотчику-винищувачу майору Вадиму Ворошилову, який пов'язаний з Кременчуком, присвоєно звання Героя України

Льотчик-винищувач, Герой України майор Ворошилов може стати Почесним громадянином Кременчука

Герой України, кременчужанин, пілот Karaya розповів, як врятувався з палаючого літака

Тетяна Красельникова

Відео та фото Олександра Попенка