Сім башт будівлі центру «Менора» символізують семисвічник Менору — символ єврейської релігії.
Днями журналістка Кременчуцької газети побувала в Дніпрі на екскурсії у культурно-діловому центрі «Менора». Це найбільший в світі єврейський центр, який вражає не лише своєю архітектурою, а й функціональністю.
Відкриття центру «Менора» відбулося 16 жовтня 2012 року. На церемонію відкриття прибуло понад триста почесних гостей, серед яких релігійні, державні, громадські та наукові діячі з України, росії, Ізраїлю, США та інших країн. Його побудували за 4 роки, суму витрачених коштів не озвучували.
Але все послідовно: комплекс «Менора» складається з 7 веж, що являють собою Храмовий семисвічник.
Про це все повідомили на початку екскурсії, як про те, що загальна площа центру понад 50 тис м², а це 5 (!) футбольних полів.
Найвища вежа - 20 поверхова (її висота 77 метрів). Звідси центр міста видно, як на долоні.
Найбільш популярним місцем в центрі є оглядовий майданчик. Він знаходиться на даху 6-ї башти на висоті 18 поверху (63 метри). Але під час війни входу немає. Зараз екскурсантів проводять лише на 13-й поверх. Звідти теж панорамний вид. Але гід радить фотографії звідси не викладати у соцмережі, адже може зацікавитися СБУ. І хоч на оглядові майданчики можна дістатися ліфтами, але просто відвідувачам цього не зробити. Також під час війни будівлю не підсвічують. Хоч до повномасштабного вторгнення росії в Україну це було неймовірне видовище.
«Менора» знаходиться в єдиному комплексі з центральною синагогою Дніпра «Золота Троянда». Це не храм. Синагога – це своєрідний будинок зібрань. На цьому місці було три дерев’яні синагоги. А загалом на 1916-й рік у Катеринославі (тодішня назва Дніпра) — близько 70-ти синагог. Вони були переважно маленькими, тому що головне завдання, для якого існує синагога – це читання Тори. Над входом до молитовного залу – кована експозиція з трояндами. Це – символ синагоги, адже зараз її називають «Золота троянда».
Назва виникла наприкінці 80-х років ХХ-го століття, коли місцеві євреї почали вести боротьбу за повернення цієї будівлі. А історія – досить звична для культових споруд, відібраних більшовикам. Синагогу вони забрали у 1929-му році і передали на баланс міського комунгоспу. Зробили спочатку клуб єврейських робітників. А потім будівлю передали швацькій фабриці імені Володарського. Поступово споруда руйнувалася, її сильно перебудували, башти і купол знесли. Коли ж у 1996-му році будівлю повернули єврейській громаді – вона була у вкрай зруйнованому вигляді. Підлога провалювалася і через дах виднілося небо. Однак відомий архітектор Олександр Теодорович Дольник зробив проєкт реконструкції синагоги і робота закипіла.
А ось погуляти по першому поверсі можна. Він називається «Галерея» і виконаний з мармуру і унікального єрусалимського каменя, який був спеціально виготовлений для центру «Менора», після чого виробництво окремої лінії було розібрано, а значить, такий камінь повторити вже неможливо.
Також в Галереї представлені 12 фасадів старовинного Катеринослава, в яких були розташовані чоловічі й жіночі училища, синагоги тощо.
Також у Галереї можна знайти сувенірні магазини, кафе, творчі майстерні, туристичні агентства, відділення банків і багато іншого. Тут є і готель. До речі, у «Менорі» їх два. 4-зірковий готель «Менора» і 2-зірковий сіті готель «7 днів». Обидва готелі перші і єдині готелі в східній Європі працюють за системою Шабат. У «Менорі» і ліфти працюють у цій системі – із п’ятниці вечора до вечора суботи рухаються автоматично.
Не можна не згадати, що у «Менорі» є Музей «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» — розташований на трьох поверхах комплексу в чотирьох основних залах, загальна площа композиції приблизно 3 тис.кв.м. Відмінною особливістю музею є те, що в експозиціях, окрім традиційних вітрин з експонатами, використовуються мультимедійні інсталяції, голограми, трансляція відео- і аудіозаписів. Також в музеї передбачені зали тимчасових експозицій, інформаційний центр, бібліотека, навчальні аудиторії. Біля одного із входів у центр і символічний пам’ятник Голоколсту (на фото).
У центрі «Менора» розташовані конференц-зали місткістю від 15 до 1500 осіб. На одній із башт центру є майданчик для проведення концертів, показів, але під час війни він закритий. До речі, у ансамбль центру «Менора» входить пам'ятник архітектури «Будинок Пчолкіна». Він розташований поруч і разюче різниться від сучасної архітектури центру. Особняк, побудований відомим Катеринославським купцем в 1898 році, за більш ніж 100-річну використовувався для самих різних потреб: від комунального житла до ательє і магазинів. У 1996 році будинок отримав статус пам'ятки архітектури. Під час будівництва центру «Менора» він був реконструйований, в залах відновлено унікальне ліплення на стелі, мармурові каміни. Сьогодні вишукані зали «Будинок Пчолкіна» стали популярним майданчиком для організації й проведення різних заходів, весільних церемоній, урочистих бенкетів тощо.
І на останок. Журналістка Кременчуцької газети побувала в «Менорі» в раках екскурсії, яку організувала місцева туристична фірма. Вхід платний. Зараз це 150 грн з особи.
Олена Ліпошко
Фото авторки
