Щирі співчуття рідним та друзям!
Сьогодні Кременчук у великій жалобі проводжає вірного сина України, мужнього Захисника, молодшого сержанта Олександра Сергійовича Шередекіна. У Міський палац культури несли живі троянди та гвоздики, вінки, занесли два великих вазони з трояндами. Усі присутні зустрічали молодого Воїна, ставши на одне коліно.
Біля домовини горювали мама Захисника та його дівчина. Поруч стояли побратими.
Також у холі було чимало молоді. У більшості були сльози на очах. А згодом з холу виходили юнаки і плакали, не стримуючи сліз. На прощання приїхали і мер міста Віталій Малецький та секретар міськради Юрій Гриценко.
Дівчина тримала у руках скейт. Згодом його поставили неподалік домовини.
Як з’ясувалося, хлопець катався на скейті, мав багато захоплень. А ще його вважали чуйним, розумним, не хвальковитим, через що мав багато друзів та товаришів. Їх він встиг знайти у Кременчуці навіть за той невеликий час, коли приїздив до мами у Кременчук з фронту. Один із присутніх, кременчужанин Віталій назвав загиблого своїм кращим другом, хоч і товаришували тут не так давно. Познайомилися на скейт-майданчику.
«Якось ми побачили незнайомі обличчя. І як всі дружні хлопці, підходимо і знайомимося. Потім, як виявилось,він був військовим. Я дуже сильно пишався ним. Це був один з найкращих моїх друзів, оскільки був щирим, добрим, завжди підтримував мене. Навіть в якихось моментах, коли я в чомусь сумнівався, був не впевненим, він мене підтримував.
Він був найкращим. І я пам'ятаю, як отримав нагороду і ми раділи за нього. Адже в ті дні, коли Саша приїжджав до Кременчука, ми йшли відпочивати у сквер ім. Бабаєва», - пригадав друг.
До нашого міста їх родина переїхала у 2022 році з Бахмуту. Там він народився 11 грудня 1999 року, провів дитинство, шкільні роки, закінчив Горлівський інститут іноземних мов. І здавалося б, такому красивому талановитому хлопцю лише жити і радіти життю. Проте війна розпорядилася інакше.
Адже буквально з початку повномасштабного вторгнення Олександр прийняв рішення йти до Бахмутського військкомату і уже з березня 2022 р. вирішив захищати Україну.
Про це журналістам розповіла в.о. начальника групи морально-психологічного забезпечення Кременчуцького РТЦК та СП, старший лейтенант Любов Телятник.
На війні хлопець зумів проявити себе не тільки мужньо, а й як організатор – адже, незважаючи на молодий вік, став командиром третього стрілецького відділення військової частини А-72-70.
Як розповів побратим Владислав, їм у нагоді на фронті ставали і знання хлопця англійської мови, і його мужність не боятися йти у бій, і підтримувати побратимів.
«Разом були з самого початку, в одному підрозділі, воювали на різних напрямках. Ніколи не гадав, що таке може статися, тому що він був та є одним з найкращих нашого батальйону і дуже розумним.
Це, я можу сказати зі 100-процентною впевненістю. Ніколи не думав, що таке станеться і зараз не можу це прийняти. Він був підготовленою людиною… Світлою, доброю, веселою, завжди знав, що сказати, як допомогти чи підтримати. Пам’ятаю, як минулого року у Макіївці ми потрапили під обстріл і ночували з ним у одній нірці, спиною до спини, щоб зігрівати один одного.
Мама виховала гарного, дуже гарного сина і Захисника», - з жалем сказав воїн.
Додав, що інколи, жартома, Олександр говорив, що буде мером міста.
На жаль, загинув оборонець 28 липня 2024 року, в районі населеного пункту Олександропіль, Донецької області.
Після МПК відбулося прощання у Свято-Миколаївському соборі. Поховають оборонця у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України Свіштовського кладовища.
Нагадаємо, Завтра у Кременчуці прощатимуться із Олександром Шередекіним, який загинув на Донеччині
Ліна Романченко
Фото Микити Ліцкевича
