Царство Небесне та наша вічна пам’ять!
Сьогодні Кременчук знову у жалобі – місто проводжає в останню путь Воїна, який чимало років віддав за захист нашої Батьківщини – стрільця, розвідника Василя Кіндратенка. Тож у Міському палаці культури було чимало громадян – і старшого, і молодшого віку, усі несли квіти до ніг Василя, поруч було багато вінків. Приїхав на церемонію прощання і міський голова Віталій Малецький разом з секретарем міськради Юрієм Гриценком, віцемеркою Ольгою Усановою та директоркою департаменту соціального захисту населення Мариною Доценко.
Біля домовини тужила дружина Захисника та інші рідні. Чимало близьких відзивалися про Василя як про дуже позитивну людину, веселу, який полюбляв співати та жартувати, допомагати іншим, не зважаючи навіть на особисті негаразди.
Народився 26 січня 1970 року. Тривалий час працював на різних підприємствах, був чудовим зварником, водієм. Військову службу пройшов у десантно-штурмових частинах.
Відомо, що чоловік пішов до Збройних сил України уже з перших днів повномасштабного вторгнення ворога, проте до цього був десантником, обороняв країну з часів початку Антитерористичної операції.
Як розповів військовослужбовець із позивним «Художник», Василь він часто співав.
«Усе співав та жартував, усе у нього було налагоджено. За що б він не взявся – усе виходило. Хлопці, які з ним служили – усі про нього високої думки. Але війна є війна, втрачаємо найкращих», - його слова.
Дружина його брата розповіла, що завжди, коли б до нього не зателефонували, він говорив «Усе буде добре, усе буде Україна».
«Був чудовою людиною, світлою, життєрадісною, яка завжди прийде на допомогу», - говорить Оксана Чернишова.
Поза родиною Василя усі називали Кіндрат. Так його кликали і товариші, яких у військового було чимало. Усі вони сьогодні зі сльозами на очах та скорботою не вірять, що бачать друга востаннє.
«Він був чоловіком від Бога, так і помер – з вірою в Україну, з вірою за її щастя. Ніколи ні в чому не відмовляв: що на промисловості, що у бою», - говорить його побратим Олег.
Про важку втрату для усіх них розповів його ще один друг - Олександр.
«Що хороший сім’янин був, що просто добра людина. Низький уклін тим, хто загинув. А ті, хто захищає, нехай повернуться живими!» - його слова.
Додає, що Василь, коли приходив востаннє у відпустку, розповідав, як там нелегко та що, напевно, уже не повернеться. На жаль, так і сталося.
22 липня цього року, біля населеного пункту Діброва Луганської області, група потрапила під шквальний мінометний обстріл. Тоді Василь був разом з ще двома побратимами.
У загиблого залишився син та дружина Наталя, а також добра пам’ять про нього багатьох людей.
Далі Воїна відспівали у Свято-Миколаївському соборі. Вічний спочинок знайшов на Алеї Пам‘яті Свіштовського кладовища.
Нагадаємо, Завтра Кременчук попрощається з рядовим Кіндратенком, який загинув на Луганщині
Ліна Романченко
Фото Віктора Гриценка
