Сьогодні провести в останню путь Максима Тихоненка приїхали його бойові побратими. Багато із них мають поранення. Хлопці стояли біля труни на милицях.
Сьогодні Кременчук прощається із Максимом Тихоненком, який загинув 27 лютого під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області.
Як повідомив військовослужбовець із позивним «Художник», Максим був призваний на військову службу під час мобілізації 10 березня 2022 року та був старшим бойовим медиком.
«Із самого початку повномасштабного вторгнення росії в україну. Тривалий час служив у підрозділі, де готували єгерів. Проходили ретельну підготовку в Кременчуці, у районі, в Житомирській області. Показали плідно в Київській, Чернігівській, Харківській областях. Макстим Тихоненко був дрсвіченим воїном, якого поважали побратими. Але 27 лютого витягував з поля бою пораненого побратима, неподалік розірвався снаряд. Світла пам'ять Максиму, який врятував товариша, а сам загтнув», - розповів «Художник».
Він нагадав, що єгері – це спецпідрозділ, який повинен воювати у тилу ворогу, наносити ушкодження техніки чи особистого складу. Влаштовувати диверсії, проводити розвідку. Минулого року влились у десантно-штурмові бригади, як розвідники.
Сьогодні провести в останню путь Максима Тихоненка приїхали його бойові побратими. Багато із них мають поранення. Хлопці стояли біля труни на милицях.
Також біля труни батьки і дружина. Батько ридав біля сина, який загинув на війні, як Герой.
Побратим Максима, військовослужбовець, який назвався «Андрюхою», пригадує, як були з ним у «гарячих точках» і яким відважним воїном він був.
«Уперше познайомились пів року тому у Соледарі, захищали завод «Артемсіль», там наша 54-та бригада познайомилась із 71-ою. Працювали разом. Хоч зустрічались з ним на Дмитрівці. Згадати можу лише хороше, адже служив в елітній військовій частині, це наші єгері. Вони довели, що український солдат – почесне звання. І він це довів. Довів на 1000%», - слова військовослужбовця.
Пригадує, що тяжко було дізнатися чотири дні тому, що Максим загинув.
«Я був на Часовому Ярі, хлопці написали, що трапилась така ситуація (плаче, - авт.) Слава Богу, що вдалось приїхати. Командування поставилось із розумінням, тож ми ховаємо товариша і повертаэмося назад», - його слова..
Побратим нагадує, що в Максима Тихоненка був позивний «Демон».
«Це був наш «Демон». Він у нашій пам’яті назавжди залишиться Максом «Демоном». Він відповідав цьому позивному на 100%, адже коли у нас були виходи, то «косив» свинособак. У цивільному житті був неймовірно доброю людиною, батьком, чоловіком, сином. Але на передовій був справжнім демоном. Ці підтвердить кожен із 54-ої і 71-ої бригади. На його рахунку не одне врятоване життя. Бойові медики – повноцінний боєць із повноцінною зброєю, який повноцінно бере участь у бойових завданнях і «косить» свинособак», - слова «Андрюхи».
Із бригадою, де служив Максим Тихоненко, тісно співпрацювала кременчуцька волонтерка Алла Заможська.
«Перший раз познайомилась з ними в квітні в Житомирі. Далі їздили до них в Ізюм, у Соледар, де стояли у соляній шахті. Гарні хлопці, дуже шкода. Я не готова ходити на похорони людей, які близькі до серця. Це моя улюблена бригада. Коли пишу «моя улюблена бригада», то пишу про 71-шу. Боляче…» - її слова.
Присутні стали на коліна, проводжаючи відважного воїна в останню путь з Міського палацу культури.
Похоронять кременчужанина на Свіштовському кладовищі, на Алеї Пам‘яті.
І завтра знову наше місто буде в жалобі. Завтра теж ховатимуть бойового медика, який закрив тілом побратима…
Герої не вмирають! Вони стають Ангелами і оберігають нас з небес.
Олена Ліпошко
Фото Олександра Попенка
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
