Матір загиблого не вийшла на зв'язок. За останніми даними, вона перебувала в Бахмуті.
Сьогодні у Кременчуці провели в останню путь десантника Вадима Вікторовича Котлярова. Він народився 15 листопада 1992-го року у місті Бахмут.
При захисті нашої батьківщини, відсічі та стримуванні збройної агресії росії проти України, воїн загинув в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.
"Вадим не був одружений і дітей також не мав. Він був призваний Ніжинським РТЦК і СП Чернігівської області, обіймав посаду стрільця. З бійцем прощаємось у Кременчуці, так як батько - внутрішньопереміщена особа, живе тут і висловив бажання, щоб його син спочивав у нас на Алеї Героїв, що на Свіштовстькому кладовищі. Тому ми врахували побажання тата. На жаль, нам невідомі обставини загибелі, але ми впевнені точно, що це була геройська особистість, десантник… Ми йому дуже вдячні за те, що наші діти можуть зараз ходити до школи, до садочків. І всім нашим захисникам велика подяка. Царство небесне Вадиму і душевного спокою його батькам", - лейтенантка Любов Телятник, т.в.о. начальника групи МПЗ морально-психологічного забезпечення Кременчуцького РТЦК та СП.
За її словами, матір Вадима Котлярова не вдалось розшукати. За останніми даними вона знаходилась в Бахмуті. Не було на прощанні і побратимів, їх не відпустили, адже несуть службу, де «гаряче».
На прощання прийшли колеги батька із керуючої компанії «Житлорембудсервіс», де він понад рік працює. Адже вимушений був виїхати із рідного Бахмута і поселитися в Кременчуці.
Вадим теж вимушений був виїхав із початку загострення ситуації з рідного міста, деякий час працював під Києвом.
Загиблий воїн був веселим хлопцем, який не давав нудьгувати нікому. Про це згадує Ярослав – його колега. Чоловіки працювали разом ще в Бахмуті, у будівельній сфері.
«Щоранку, коли я приїжджав на роботу, то знав, що Вадим підніме всім настрій. Не можна нічого поганого згадати. Він з легкістю опановував будь-яку спеціальність на будівництві. Треба, то щось придумував, виходив із усяких ситуацій. Це була людина-креатив, постійний креатив», - слова Ярослава.
Стати на захист країни – це свідомий вибір Вадима Котлярова.
«Ми спілкувалися з ним, і він сказав, якщо Батьківщина зве, то треба йти. Пішов і загинув героєм», - говорить чоловік.
Як остання шана полеглому герою – «живий» коридор біля Міського палацу культури.
Саме там проходило прощання з десантником із Бахмута.
Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали його на Алеї Героїв Свіштовського кладовища, поруч з іншими захисниками незалежної України.
Нагадаємо, Завтра у Кременчуці проведуть в останню путь молодшого сержанта Віталія Філіппова
Світлана Павленко
Фото Єгора Мовчана
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
