Мати проводжає в останню путь уже третього сина.
Сьогодні у Кременчуці в останню путь проводжають молодшого сержанта Івана Мордовіна.
Як повідомив військовослужбовець із позивним «Художник», Іван Мордовін народився 14 січня 1984 року. Його було призвано на військову службу 26 лютого 2023 року, відразу після початку повномасштабних агресивних дій з боку російської федерації.
«Це був дуже працьовитий хлопець, закінчив нашу 26 середню школу, тривалий час працював на Укрзалізниці. У нього залишились мати, донька, наречена, які зараз біля труни. Багато його побратимів, які приїхали з зони бойових дій, теж прийшли попрощатися з товаришем», - говорить «Художник».
Він зазначив, що Іван Мордовін загинув 17 жовтня цього року, виконуючи бойові завдання біля населеного пункту Новомихайлівка. Його підрозділ потрапив під сильний артобстріл. «На жаль наш молодший сержант Іван Мордовін отримав тяжкі поранення, несумісні із життям», - слова «Художника».
Великий біль втрати матері Івана. Жінка похоронила двох синів, сьогодні в останню путь проводжає третього.
«Така участь у цієї сильної жінки. Дуже шкода, що ми ховаємо найкращих», - говорить військовослужбовець.
Побратими Івана пригадують загиблого товариша як веселу, компанійську людину. З перших днів повномасштабного вторгнення вони пройшли довгий і нелегкий шлях – від патрулювання на блокпостах нашого міста до сутичок із ворогом в «гарячих» точках.
Військовослужбовець із позивним «Німець» був із загиблим з перших днів служби в лавах ЗСУ.
«Наші ліжка були поряд. Знав його ще до того, як був його командиром. Це дуже тяжка втрата. Як не повірити після цього, що Бог забирає до себе кращих, Іван насправді був таким. Як кажуть хлопці, він ніколи не давав заднього. Він добровільно йшов на позиції. З ним було легко і весело служити. Він і професіонал був. Знав всі види озброєння і однією фразою міг розсмішити. Такий був наш Іван Петрович», - говорить «Німець».
Пригадує, що разом з Іваном свого часу закінчив залізничний технікум. Про смерть дізнався, коли сам перебував у шпиталі.
«Знаєте, це була людина з великої літери. Мабуть, не було ні одного випадку, коли він не допоміг. Є штатні психологи, а він був нештатний. Мабуть, не знайдеться ні одної людини, яка б сказала погані слова про нього», - говорить військовослужбовець із позивним «Француз».
Він пригадує, що Іван готовий був підтримати і психологічно, і морально, і фізично. «Просто живчик», - його слова.
Військовослужбовець також розповів про позивний «Естет», який мав Іван Мордовін.
«Він любив чистоту і порядок. Мив руки перед обідом, щоб серветки були. Ми на нього рівнялися», - говорить він.
Перший командир Івана пригадує, як з перших днів повномасштабної війни росії проти України вони з Іваном пліч-о-пліч несли службу на блокпостах по обороні нашого міста.
«Іван був дуже відповідальною особою, він завжди виконував свої обов'язки на високому професійному рівні. Він завжди прагнув до навчання, навчався по-справжньому військовій справі, хоча для нього це було новим. Іван завжди був готовий допомогти своїм товаришам та побратимам, прийти на допомогу, завжди находив позитив в нашій нелегкій роботі, у нелегкій службі. Я не можу передати, яка це для нас втрата, для нашого взводу, для нашої роти. Я був першим командиром, мені довелося його навчати, тому що я вмів», - говорить капітан Роман Бугай
Кременчужани ж віддали шану загиблому герою, стоячи на колінах під час церемонії прощання, яка проходила в Міському палаці культури.
Похоронять кременчужанина на Свіштовському кладовищі, на Меморіалі загиблих Героїв.
Світлана Павленко
Фото Микити Ліцкевича
