Багато працівників комунального підприємства прийшли прощатися із загиблим колегою. Люди несли червоні гвоздики та вінки.
Сьогодні у Кременчуці прощались із захисником України Павлом Іваненком, який помер 17 листопада 2023 року від отриманих у бою поранень.
Як розповів військовослужбовець із позивним "Художник", Павло проходив військову службу з 28 липня 2023 року і був рядовим.
Він народився у нашому місті 15 жовтня 1970 року, навчався у школі №1, далі у Вищому професійному училищі №7.
«Тривалий час він працював на Річковому порту. Потім на нашому міському водоканалі. Тут багато людей прийшло, які з ним працювали», - говорить «Художник».
Він вказує, що біля труни із батьком прощався син і старенька мати.
«На жаль, хлопці, з якими він служив, не змогли приїхати, вони там, де гаряче», - його слова.
Не оминув згадати і про те, що після тяжкого осколкового поранення Павло тривалий час боровся за життя. Були три госпіталі – Павлоградський, Дніпровський, Київський.
«Але серце не витримало, Павло помер. Я вважаю, що командування буде подавати його на нагороду. Бо дійсно відстоював нашу Батьківщину. Дійсно був хлопець-герой. За своїм підрозділом виконував складні бойові завдання. Там всі такі», - говорить військовослужбовець.
Багато працівників КП «Кременчукводоканал» прийшли прощатися із загиблим колегою. Люди несли червоні гвоздики, вінки. Згадують про те, що Павло Іваненко працював не тривалий час, але зарекомендував себе хорошим співробітником. Прийшов попрощатися ексдиректор підприємства Віктор Солодяшкін, чинний керівник - Роман Міхєєв, віцемер з питань ЖКГ Іван Москалик.
Колеги по роботі пишались тим, що Павло Іваненко пішов захищати свою Батьківщину.
«Мобілізували Павла Іваненка наприкінці липня цього року. А вже у жовтні під Авдіївкою, Донецької області, був поранений, тяжко поранений. Лікувався в Києві. Ми дуже сумуємо, щиро співчуваємо, не знаємо, як висловити слова скорботи рідним, близьким. Так, було у Павла якесь полегшення стану здоров'я після поранення, а потім погіршилось. На жаль, серце не витримало, тяжких поранених», - говорить Анатолій Іванович, начальник служби охорони комунального підприємства «Кременчукводоканал».
І згадують, що він не ухилявся від призову, чекав свого часу.
«Із Павлом ми працювали разом на Кременчукводоканалі, на ділянці очисних споруд каналізації. Він працював охоронником в моїй зміні. Павло запам'ятався як добра, чуйна людина. Дуже любив свого сина Дмитра, який теж працює на нашому підприємстві. Одне запитання: чому Бог забирає хороших людей так рано? Я останній раз його бачив, як йшов на роботу, а він з матір'ю йшов в військкомат. Зустрілись, привітались, а він мені: «Серьога, я пішов!». Мати його проводжала у цей день в військомат на відправку. Це було особисте рішення. Він каже, що не буде ухилятися, коли призвуть. Давно пройшов комісію і чекав, коли прийде повістка», – розповів працівник КП «Кременчукводоканал» Сергій Штефан.
Цього морозного дня кременчужани проводжали земляка, стоячи на колінах. Із Міського палацу культури, де проходила церемонія прощання, траурний кортеж поїхав у Свято-Миколаївський собор, де відбувся чин відспівування.
Далі до Свіштовського кладовища, де наш Захисник знайде останній прихисток на цій землі.
Світлана Павленко
Фото Єгора Мовчана
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
