В ході артилерійського обстрілу Денис Василенко загинув 22 березня цього року поблизу населеного пункту Тоненьке, що на Донеччині.
Сьогодні у Кременчуці проводжають у останню путь захисника України Дениса Василенка.
«Він народився 13 липня 1988 року у Кременчуці. Тривалий час працював у виправній колонії №69. Багато співробітників сьогодні прийшли прощатися. Але ще в 2014 році пішов воювати, пройшов АТО/ООС, звільнився. Далі працював на різних підприємствах», - розповів військовослужбовець із позивний «Художник».
Із початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Денис Василенко призваний по мобілізації Кременчуцьким РТЦК і СП (колишній військомат). А саме 9 березня 2022 року. Направлений в щойно сформовану частину – тероборону.
«Денис займав посаду стрільця. Так як пройшов АТО, то вправно користуватися зброєю, підказував своїм побратимам ази поводження з нею», - говорить «Художник».
Але цей підрозділ направили в зону бойових дій. В ході артилерійського обстрілу Денис Василенко загинув 22 березня цього року поблизу населеного пункту Тоненьке, що на Донеччині.
«Хоронять в закритій труні,адже на тілі численні пошкодження. Ви ж бачити сьогодні тут поруч батько, брат, багато тих, хто служив з Денисом, із його роти. На жаль, йдуть від нас молоді хлопці. Але вони стоять там, де треба захищати територіальну цілісність України», - слова «Художника».
Як неймовірно веселу і позитивну людину пригадують Дениса Василенка його побратими – старший стрілець Сергій Дзюбан і головний сержант Володимир Тимошенко.
Їх призвали з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну і чоловіки служили в одній роті. Несли чергування і в нашому місті, і в зоні бойових дій.
«Ми разом допомагали офіцерському складу по діловодству. Виявляється, що він гарний фахівець саме з цього. Допомагали в роботі з документами. Він завжди був веселим, обличчя веселе. Завжди усміхнений. Якщо щось говориш, а він суворо відповів – значить настрою немає», - розповів Сергій Дзюбан.
Денис Василенко завжди був на позитиві. Тож і позивний мав «Веселий».
«Як і воїн виходив з усмішкою на всі бойові завдання. Воював, як всі. Не було моментів, щоб вагався – треба- він йде», - говорить Володимир Тимошенко.
Військослужбовець із прозивним «Зима», пригадав, що Денис Василенко був добрим і чуйним. На усі питання, у яких був компетентним, відповідав.
Але невеселим був день у Кременчуці, коли в останню путь проводжали «Веселого».
Після прощання у Міському палаці культури кременчужани стали на коліна. Далі прощання відбувалось у Свято-Миколаївському соборі.
Похоронили захисника на Свіштовському кладовищі, на Алеї Пам‘яті.
Світлана Павленко
Фото Олександра Попенка
