
«Оце і є наша нація. Хлопці, які своє життя віддали за нашу націю, оце і є наша нація».
У Кременчуці сьогодні прощалися з Дмитром Кобеляцьким - Героєм, який 13 липня загинув, боронячи Україну на Бахмутському напрямку. Сталося це внаслідок потужних артилерійських та ракетних вибухів. У травні йому виповнилося 48 років.
Цивільні знали його саме за цим прізвищем, але він мав військовий позивний «Ау».
До лав Збройних сил України кременчужанин пішов з початку повномасштабної агресії росії проти нашої держави. Служив він десантником-гранатометником. Про це розповів військовий з позивним «Художник».
«Ми, на жаль, ховаємо кращих. І це не просто слова. Це так воно є», - вважає командир взводу на військовий позивний «Шева». Д.Кобеляцький був його заступником.
«Він був досвідченим воїном. Його усі поважали, адже він був дуже совісним. І мені дуже прикро, що зараз ходять по місту такі «лоби», які кажуть: «Вас туди не посилали»… а там (на фронті, ред.) досі лежать наші хлопці. А та сволота, яку крім як орками, згиблими свинособаками – по-іншому не назвеш – не дають навіть під’їхати людям з «червоним хрестом», аби забрати тіла», - розповів військовий.
Проводжав сьогодні в останню путь свого племінника ще один військовий - з позивним «Підполковник Невський».
Він зазначив, що Д.Кобеляцький ніколи не стояв позаду. На війну за мобілізацією він пішов ще у 2015 році. Пізніше повернувся додому. А 28 лютого 2022 року вже знову їхав боронити Україну.
Кременчужанин розповідає, що українські військові гинуть, захищаючи кожний метр рідної землі.
«Вони (російські загарбники, ред.) коли приходять кудись – нікого не щадять… Я через це пройшов. Я хочу, щоб депутати знали, що в нашому місті не повинні бути вулиці Квіткові. Вони мають носити імена Героїв. І нехай історія розказує про тих, хто захищав наше місто, нашу Україну. І діти Дмитра нехай пишаються, що їхній батько боронив рідну землю», - не стримуючи чоловічої сльози, розповів «Підполковник Невський».
«Нам треба швидше цю війну закінчити, щоб такі Герої більше не падали. Оце і є наша нація. Хлопці, які своє життя віддали за нашу націю, оце і є наша нація», - додав військовий з позивним «Шева».
Провести в останню путь до Міського палацу культури прийшли сотні містян. Адже його багато хто знав. До труни, яка була закритою, люди несли червоні троянди та гвоздики, а ще хризантеми у патріотичних кольорах.
Коли труну виносили з приміщення, Д.Кобеляцькому відали шану, стоячи на колінах та під аплодисменти. Далі колона з великої кількості автівок поїхала у Свято-Миколаївський храм, де військового відспівали.
Поховають Д.Кобеляцього у селищі за межами Кременчука.
У чоловіка, який був гарним сім’янином, залишилася дружина та двоє синів. Один з них зараз приїхав з зони бойових дій.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким!
Олена Сінтюріна
Фото Кирила Воронцова