Вічна Пам’ять та наша подяка Воїну.
Сьогодні весь хол Кременчуцького Міського палацу культури був заповнений людьми, які прийшли провести в останню дорогу нашого Захисника, бійця зі складу 67-ої окремої механізованої бригади 1-й батальйону «Вовки Да Вінчі» Артема Березнюка.
25 квітня цього року йому було б 35… Біля труни ридала мама Воїна, рідні, сестра.
На церемонію прощання прийшли мер міста Віталій Малецький, секретар міськради Юрій Гриценко, віцемери Володимир Пелипенко та Дмитро Кравченко, керівниця департаменту соцзахисту Марина Доценко.
Багато молодих юнаків та чоловіків заходили до залу, кладучи до ніг Героя квіти і виходячи, не стримуючи сліз.
Адже проводити Артема прийшло багато його товаришів з району, де він виріс, однокласників, друзів по бойових єдиноборствах, з якими він займався.
Товариш, який колись познайомився з Артемом у залі, розповів, що загиблий був справжнім воїном як на фронті, так і по житті, і у кікбоксингу, яким займався у мирний час.
Він нагадав, що Артем неодноразово був чемпіоном міста та області.
«Був справжнім воїном як людина і як боєць. Був добрим і чуйним. Зараз багато чого хочеться сказати, але немає слів…. Він міг багато чого зробити, але війна його у нас забрала. Мені б дуже хотілося б, щоб наші чиновники не забували таких людей», - слова товариша кременчужанина Володимира.
«Військовий активно займався спортом та брав участь у боях, був цілеспрямованим та сміливим хлопцем. Проходив службу у військовій частині А-4123. Там був стрільцем-снайпером», - розповів військовослужбовець із позивним «Зоряний».
Але на жаль, виконуючи бойове завдання в околицях населеного пункту Хромове Донецької області, в смузі, що забезпечує рух останньої дороги на Бахмут, унаслідок масованого артилерійського обстрілу з артсистеми калібром 152 мм, Березнюк отримав поранення, не сумісні з життям.
Сюди на прощання приїхали і його побратими з роти «Гонор» 67-ої окремої механізованої бригади. Вони розповіли, що туди Артем пройшов непростий відбір перед тим, як потрапити до «Вовків Да Вінчі».
Та що до останнього, не дивлячись на масовані артилерійські обстріли, впевнено виконував свою справу. Відомо, що на фронті у Артема був позивний «Тьомич».
«Горів своєю справою, рвався в бій, був безстрашним. Він у тому числі з нашою бригадою обороняв ту саму «Дорогу життя» під Бахмутом – вона там єдина. Разом тримали її півтора місяці. Перед цим були у смт Дробишеве на Лиманському напрямку, після чого нас направили на Бахмут. Він щиро хвилювався за побратимів, боровся до останнього», - з жалем розповіли його колеги по службі, військові з позивними «Флеш» та «Добрий».
Коли домовину виносили з МПК, присутні стали на коліна, а інші побратими підняли чорно-червоні знамена «Вовків Да Вінчі».
«Був справжнім Гером!» - сказав один із чоловіків, витерши сльози.
Далі захисника повезли на відспівування та прощання у Свято-Миколаївський собор.
Вічна Пам’ять, Царство Небесне та наша подяка Воїну.
Нагадаємо, Завтра Кременчук прощатиметься із воїном «Вовків Да Вінчі»
Ліна Романченко
Фото Кирила Воронцова
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
