Мав багато планів на майбутнє.
Сьогодні у Кременчуці попрощалися з командиром вогневого взводу 107-ї реактивної артилерійської Кременчуцької бригади, старшим лейтенантом Ігорем Шеффером. Його серце зупинилося 25 лютого. Військовий помер унаслідок інсульту.
До міського палацу культури на церемонію прощання прийшли побратими, друзі, знайомі. Із-за кордону приїхала дружина з двома доньками.
У цей день яскраво, зовсім не по-зимовому, світило сонце. Люди у своїх спогадах говорили про Ігоря, як про світлу і теплу людину, яка охоче ділилася своїм теплом із усіма.
"Старший лейтенант Шеффер Ігор Анатолійович. Народився 1966 року. Навчався у загальноосвітній школі міста Суми. Закінчив Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка". Мав статус учасника бойових дій. 2 березня 2022 року прийшов до Кременчуцького РТЦК і став до лав Збройних Сил України. Був командиром вогневого взводу реактивної артилерійської батареї. 25 лютого 2025 року помер у лікарні міста", – розповіла військовослужбовиця Любов Телятник.
Побратим Сергій пригадує, що вважав Ігоря одним зі своїх найкращих друзів.
"Ми почали тісно спілкуватися у 2023 році, коли потрапили в один підрозділ. Це була дуже світла, добра людина, завжди готова допомогти. Він був справжнім професіоналом і мав багато планів на майбутнє. Йому залишалося менше року до завершення служби… Важко повірити, що його більше немає. У мене залишилися лише найкращі спогади про нього", – говорить Сергій.
Побратими згадують, що їх з Ігорем пов’язувало спільне місто дитинства – вони обидва родом із Сум.
"Ми постійно спілкувалися, разом проводили час, коли випадала можливість", – додає Сергій.
Ігор Шеффер був не лише військовим, а й талановитим архітектором. У цивільному житті він мріяв після служби звести власний будинок і, навіть, розглядав варіант модульного житла. Він залишив по собі будівлі, зведений за його проєктами, і разом з іншими архітекторами звертався до колишнього мера Кременчука Олега Бабаєва щодо хаотичної забудови міста.
"Ми товаришували родинами ще з давніх часів. Нам його дуже бракуватиме. У нього були "золоті руки", – зі сльозами на очах згадує друг Костянтин.
Однокурсники Ігоря по архітектурному факультету пам’ятають його як людину, яка завжди була душею компанії.
"Страшна війна без жалю забрала життя нашого товариша, колегу, талановитого архітектора, світлу, яскраву особистість, всебічно обдаровану Людину. Ігор Шеффер пішов боронити нашу державу добровольцем, з перших днів війни і загинув 25.02.2025р. Спочивай в мирі наш ЗАХИСНИК. Вічна пам'ять тобі ШЕФе та низький уклін. Щирі співчуття сім'ї. Тримайтеся. Черпайте силу і тепло у спогадах про нього. А ми, його товариші зі студентських років, завжди будемо пам'ятати його щиру посмішку, доброзичливість, самовіддачу, гітару та невичерпну енергію...Ми, навчаючись на архітектурному факультеті, завжди пишалися особливою дружбою і взаємною підтримкою, яку пронесли скрізь роки", - пише в Фейсбуці одногрупниця Тетяна Лівада.
Відспівали Захисника у Свято-Миколаївському соборі.
Вічна пам’ять Герою. Його світлий образ назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів і всіх, хто мав честь його знати. Спочивай із миром, Захиснику…
Світлана Павленко
Фото Ігоря Борисевича
