Останнім часом бузок в гаю перероджується і немає колишньої краси буяння.
На традиційне свято до Диканьки з'їжджаються учасники художньої самодіяльності, народні майстри та гості, щоб помилуватися неповторною природою, заспівати і послухати українські пісні, продемонструвати свої вироби і просто відпочити, покататися на човнах, поїсти вареників, млинців і шашликів.
Наразі "Пісні бузкового гаю" - це обласне мистецьке свято і улюблене народне гуляння жителів гоголівської Диканьки, полтавців і гостей міста. Цього року воно відбудеться 12 травня.
Щорічно свято проходить в "Бузковому гаї", закладеному в XIX ст. князем В. П. Кочубеєм на території колишньої Кочубеївські садиби.
На жаль, в останні роки вже не можна спостерігати за повним буянням бузку, бо він перероджується. Минулого року на рівні Полтавської області вирішили впроваджувати проект порятунку пам’ятки.
Проект організації парку планують розробити за участю спеціалістів-дендрологів, приділивши особливу увагу зонам естетичного, екскурсійного й туристичного значення. Фахівці розрахують кошторис розчистки та благоустрою ставка. Лісники мають розрахувати вартість розчистки території та посадки.
Щодо бузку — його існує близько 120 різновидів. Від ботанічного саду очікують розрахунок вартості саджанців, а також висновки того, яким видам підходить місцевий клімат. Планують навіть передбачити, коли і який висаджений бузок зацвітатиме. Буде це одночасно, секторами чи концентричними колами від зовні до середини — в будь-якому разі, цвітіння буде контрольованим, щоб планувати проведення традиційного свята «Бузкового гаю». Всі дані внесуть до проекту.
Довідка
Бузковий гай має красиву і одночасно сумну легенду. Кажуть, що дочка Віктора Павловича Кочубея хворіла на туберкульоз. Лікар порадив невтішному батьку посадити бузковий гай, щоб його повітря хоч трохи продовжило життя тяжкохворій Ганнусі. Коли кущі почали розпускатися, здавалося, стала розквітати і дочка. Однак коли зів'яв бузок, згасло і життя дівчинки.
Світлана Павленко
