Назва «Розрита Могила» свідчила про знання місцевим населенням призначення і походження пагорбу.
Майдан «Розрита могила», що на території Котелевського району Полтавської області, з висоти пташиного польоту нагадує людське обличчя. Такі припущення висловили коментатори побаченої у соцмережах світлини. Фото археологічного пам'ятника - величезного стародавнього земляного укріплення - опублікував у Фейсбук директор історико-культурного заповідника "Більськ" в Котелевському районі Ігор Корост.
Підвищення незвичайної форми знаходиться посеред пагорбкуватої рівнини лівобережжя р. Ворскли, розділеної прямокутниками безкраїх ланів, поряд з межею приворсклянських лісів, за 1,2 км на захід від розгалуження сучасник автошляхів на Котельву, Опішню і Полтаву, у 2,5 км на схід під с. Лихачівки Котелевського району, розташоване на мису другої надзаплавної тераси. Пагорб висотою 11 метрів над рівнем поля утворює своєрідне «кільце» діаметром до 110 метрів; у його центрі — кругла глибока яма завширшки 35 та глибиною понад 10 метрів. Стрімкі схили кільцевого валу майже обриваються в центральну заглибину зі сплощеним дном.
Посеред цього пагорбу відкопані рови глибиною до 2 метрів, на північний схід від нього — залишки валів висотою 1,5-2 метри та довжиною 40-50 метрів. Сліди валів, їх відгалужень помітні й з інших сторін від описаної місци-ни. І все це сховане за лісосмугою, насадженою 30-40 років тому...
Навкруги підвищення, на більш-менш значних пагорбах лівого берега Ворскли розкидані групки розораних напівкулястих за формою перетину та круглих у плані насипів, їх тут налічується більше 60. На поверхні кожного трапляються подрібнені оранкою черепки від прадавнього посуду, уламки кісток, зрідка можна знайти бронзовий чи залізний накінечник стріли, намистину, керамічне прясло від веретена тощо.
Укріпленням, помешканням козаків чи прикордонним форпостом на межі української та російської земель доби пізнього середньовіччя називають його місцеві перекази, їх коріння губиться у глибині столітть. Подібний до них за-писав Тарас Шевченко, оглядаючи аналогічний, зритий траншеями і ямами, пагорб «Вибле» на Переяславщині. Саме цей уривок з «Археологічних нотаток» Кобзаря наведений в епіграфі до видання.
«Назва «Розрита Могила» свідчила про знання місцевим населенням призначення і походження пагорбу. Величні земляні надмогильні споруди сивої давнини — кургани — мешканці Лівобережжя України здавна називали могилами. Найчастіше ця назва сприймалася без глибокого розуміння часу їх первісного спорудження. На рівні переказів та легенд ця доба «наближалася» до тодішньої сучасності — могили уявлялися поховальними пам'ятками, відділеними минулим двох-трьох поколінь пращурів, і «належали» литовцям, татарам тощо.
Зрештою, величезний пагорб серед степової рівнини завжди привертав увагу подорожніх та місцевого населення. У середині XIX от. до нього звернулися й дослідники, позначивши в наукових працях цей комплекс пам’яток старовини як групу курганів «Розритої Могили», - пишуть на сайті Котелевської районної держадміністрації.
Ліна Романченко
За матеріалами джерела
