Судова справа.
22 жовтня Крюківським районним судом міста Кременчука у відкритому засіданні було розглянуто кримінальне впровадження щодо уродженця с. Коротченкове Шосткинського району Сумської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який не одружений, не працює, був військовослужбовцем військової служби за контрактом на посаді номера обслуги третьої обслуги міномета мінометного взводу 3-ї роти спеціального призначення 6-го батальйону спеціального призначення військової частини Національної гвардії України у військовому званні старший солдат, раніше не судимого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (Дезертирство).
Як зазначено у судовому реєстрі, 1 січня 2024 року з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, приблизно о 15 год 30 хв, самовільно залишив територію військового містечка, при цьому час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину.
Органом досудового розслідування такі дії кваліфіковані за ч.4 ст.408 КК України дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений та його адвокат звернулися до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності. В обґрунтування клопотання зазначено, що обвинувачений висловив намір продовжити проходження військової служби.
Згідно ч.5 ст. 401 КК України передбачено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби.
Від командира військової частини Збройних Сил України надійшла письмова згода про продовження проходження обвинуваченого військової служби на вакантній посаді у військовій частині ЗСУ.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 285, 286, 288, 314, 370-372, 534 КПК України, суд постановив змінити обвинувачення на особисте зобов`язання, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.1, п.3ч.5ст.194КПК України, до набрання ухвалою законної сили, але не більше ніж на 2 місяці з моменту її проголошення, а саме:
- прибувати за викликом до суду,
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування.
Обвинуваченому роз'яснили, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Марина Соловей
