Разом із чоловіком Дніпрова Чайка поширювала гнівні вірші Тараса Шевченка та твори інших передових українських письменників.
Людмила Олексіївна Василевська-Березіна (псевдонім Дніпрова Чайка) - відома українська письменниця, яка народилася на Миколаївщині у родині священника.
Псевдонімом Дніпрова Чайка письменниця вперше підписала свої вірші «Вісточка» і «Пісня» у 1885 році, а також оповідання «Знахарка». Вона працювала у багатьох жанрах: вірші, п’єси, дитячі казки, оповідання, нариси. Але основною темою її творчості залишалась тяжка селянська доля, життя інтелігенції, революційні події 1905 року.
Разом із чоловіком Дніпрова Чайка поширювала гнівні вірші Тараса Шевченка та твори інших передових українських письменників. За результатами плідної роботи українська громада Херсона, в якому вона проживала разом із чоловіком, підготувала перший у місті часопис «Степ. Херсонський белетристичний збірник». Тісно співпрацювала з організацією, яка допомагала політичним в’язням Херсонської каторжної в’язниці.
За потяг письменниці до красного письменництва, інших форм активного творчого самовираження, активну позицію та зв’язки із політичними діячами і митцями, Чайку постійно наглядала поліція.
Буремне життя письменниці символічно представлено нею самою 1892 року в легенді «Дівчина-чайка», що закінчувалось тим, як вільна птиця пурхнула у вічність.
За матеріалами Кременчук.Офіційний
