Антологія зібрала в собі прозові та поетичні тексти, також роздуми тридцяти військових письменників, серед яких є військовослужбовці, ветерани та цивільні.
Учора в Кременчуцькій міській публічній бібліотеці відбулась презентація Антології військових письменників «#Голоси».
Ініціатива проведення заходу належить Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, що є співзасновницею Всеукраїнського форуму військових письменників. Антологія «Голоси» з творами 2022-2023 років авторів-учасників форуму народилася за підтримки Українського інституту книги та видавця ФОП Ігор Степурін.
Презентувала книгу одна із засновниць Всеукраїнського форуму військових письменників, директорка Львівської обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука та громадська активістка – Тетяна Пилипець (на фото справа).
Вона зазначила, що Кременчук - це 68 місто, в яке приїхали з цим проєктом.
"Антологія #Голоси з'явилася у 2022 році, в кінці жовтня, як ідея Всеукраїнського форуму військових письменників. Наша бібліотека імені Романа Іваничука є засновницею цього форму. Я відповідно маю щастя бути не тільки директоркою цієї бібліотеки, а ще й директоркою Всеукраїнського форуму військових письменників", - зазначила Т.Пилипець.
Вона пригадала, як познайомилася з своєю посестрою Олександрою Папіною і відразу в 2015 році провели два великі фестивалі. Один з них став традиційний літературно-мистецький фестиваль Кальміус. А форум склався в 2019 році і став відразу Всеукраїнським.
"І там з лінії фронту ми активно долучали комбатантів, фронтменів, які пишуть. Приїхати тоді, як нам тоді вдавалось умовно в Краматорськ, Бахмут чи Костянтинівку, Дружківку, в Рубіжне, Лисчанськ чи Сєвєродонецьк було простіше з фронту ніж до мене, наприклад, до Львова. Але мені катастрофічно не вистачало цих голосів у Львові", - розповіла пані Тетяна.
Особливо торкнулась періоду повномасштабного вторгнення росії в Україну.
"У 2022 році, із початком великої війни, більшість наших авторів були ветеранами, або ветеранами АТО. Дехто залишався на фронті , але тоді згодом вони практично всі повернулися на фронт. І паралельно з цим в нашій бібліотеці поставив один з найбільших волонтерських центрів і мені ще довелось стати коменданткою цього волонтерського центру саме за підтримки хлопців і дівчат родини форуму. Вони мені вселили віру і надію, що я це можу, приймати тисячі людей, ставати для них опорою, розрадою, інколи вирішенням тих побутових проблем, які з'являлись для людей. Дещо література була на других краях і ми помітили, що голоси наших авторів, які повернулись на фронт, дещо стихають, а деколи дуже стихають. Бо інтернету мало, інтернет не для того, щоб виставляти якісь нові свої описи в інтернеті, в Фейсбуці чи в якихось соцмережах. А якщо навіть з'являється то поширень мало. Автор практично не взаємодіє зі своїми читачами. Відповідно цей текст він зникає, розчиняється. Ви знаєте соцмережі як працюють. Інформація оновлюється щосекунди. І моя колега Наталія Білута вирішила ловити ці шматочки або в переписках нашого робочого чату або відкрити в соцмережах озвучувати їх для відео і впродовж квітня жовтня вона зробила кілька сотень коротких відео під хештегом Голоси. І тут сталося те, що бібліотеки поширювали активно ці відео самі військові, які були в тилу. Але найбільше нам допомогли, звісно, медіа, особливо Львівщини, інтернет ресурси. Деякі відгуки були вірусними", - із розповіді Т.Пилипець.
Так з'явилась перша тисяча примірників Антологіі #Голоси. Тетяна Пилипець пригадує, що вже розповідала про цю книгу в Херсоні, коли була там з нагоди річниці визволення міста.
"Книги ще не було, але ми знали, що її вже друкують і ми про неї говорили в Херсоні, як про доконаний факт, що вона з'явиться. І коли ми повернулися, я була під Києвом, там великий бібліотечний шелтер, велика така родина збиралась і водій зробив мені сюрприз. Я була там лекторкою і він привіз книгу. Я ще не очікувала, я не знала як це буде виглядати. Ця книга приїхала і ми її бачили разом посестрами, бо шелтер бібліотечний - це передусім бібліотекарки, які втратили не тільки домівки, а ще й роботу в силу того, що зайшла окупація на їхню батьківщину малу і зокрема в їхні бібліотеки. І коли вже книга з'явилася, мені здавалось, що це таке велике щастя. Я розуміла, що вона може згоріти її можуть знищити, бо ми, на жаль, тепер всі знаємо, що книги горять, рукописи горять, але може залишитися десь примірник", - із розповіді пані Тетяни
І тоді з'явився проект Слідуй за голосами. Зараз проєкт іде до фіналу.
Під час презентації пані Тетяна розповідала з теплотою в очах про кожного автора, їхні історії пов’язані з війною, зустрічі та знайомства з усіма, хто представлений в антології.
Місцевій бібліотеці подарували книгу одного із авторів, уривок твору якого представлено в Антологіі #Голоси.
Світлана Павленко
Фото авторки
