Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
П'ятниця, 5 Березня 2021
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Залізна леді українського кіно Наталя Васько у Кременчуці: «Режисерам зі мною важко, але я не люблю несмак»

16 лютого 2021 14:00

Артистка знайома глядачеві ролями сильних, вольових, інколи жінок із непростими характерами. Яка ж актриса насправді, як ставиться до колег та що хотіла б зіграти – дізнавалася «Кременчуцька газета» у ексклюзивному інтерв’ю.

Українcька актриса Наталія Васько відома не лише десятками фільмів та участю у популярних серіалах. Її гру можна побачити у декількох столичних театрах та у складі мистецьких проектів, які об’єднують артистів з різних театральних груп. Нещодавно кременчуцьким глядачам пощастило побачити її роботу у Міському палаці культури у виставі «Дівич-вечір». Там Наталя грала у складі шести актрис, які у захопливому та комедійному спектаклі передали гаму жіночих емоцій та характерів.

- Чи помітна буде глядачеві сьогоднішня ваша роль у виставі «Дівич-вечір» та усіх інших ваших ролях у кіно, про які ми знаємо.

- Різниця тільки в тому, що правила гри трохи інакші. В кіно воно все нарізається хаотичним пазлом. Потім ці пазли складає режисер і той, хто монтує кіно. А в театрі – це репетиції від початку і до кінця – з першої сцени і до фіналу йде репетиційний процес. Потім ти виставляєш на суд глядача і отам уже, як на мене, йде справжня творчість, робота і далі обігрування образу й історії саме з глядачем. Адже по великому рахунку, говорять., що в якійсь мірі я важко репетирую, а мені дуже складно знайти одну мову з режисером. І важко вгодити. Я не завжди довіряю режисеру, особливо, коли  ще бачу його здобутки і дивлюся матеріали, а потім розумію, що у мене до нього багато питань. І тому  віддаю себе на суд глядача. А уже з ним я доробляю свої образи і ролі, слухаючи, як він реагує .

- Тобто, глядач важливіший…

- Так, я люблю глядача, люблю людей, які приходять, і багатьом хочеться розповідати  історію, яка мені болить чи мене цікавить. Інколи такої довіри немає з режисером. І в якійсь мірі ти займаєшся такою собі математикою. Як колись мені сказав один майстер: «Наталко, пророби свій зірковий шлях, таку собі Велику ведмедицю від точки А до точки С-3, а потім дихай. Отут в тебе зірка Полярна, тут Сонце, отут Венера, тут Марс, отут Сатурн. А потім, виходячи на сцену, починай рухатися від зірки до зірки поміж моментів і зміни персонажу. Оце усе і є робота з глядачем».

- Більше отримуєте морального задоволення на сцені в театрі чи перед камерою?

- Моя робота-це просто щастя. Адже не думаю, що якийсь би актор сказав, що займається цим з-під палиці. І не тому, що мене вимушують до цього. Адже будь-яка професія у першу чергу виникає спочатку з мрії. Професія мрії -  і вона здійснюється отут і зараз у твоєму житті. І від цього хочеться сказати :«Зупинися мить, ти прекрасна"- і самій собі позаздрити.

 - Тим паче, коли досягнув успіху і коли тебе впізнають по ролях у відомих фільмах.

- Ну, знаєте ,в нашій країні воно гарно звучить. Але насправді не так усе райдужно, як здається, – наче перед тобою усі двері відчинені, і ролі обираєш які хочеш. У результаті усе зовсім не так. Ти ходиш на проби, десь проходиш, десь ні. А інколи  роблять такі умови, що тобі просто неможливо десь там знаходитися , і ти не можеш ні творити, ні працювати. Загалом по-різному буває, і не все так солодко. А те, що впізнають на вулиці , то, як кажуть, телевізор робить свою справу.

- Наскільки суттєво змінилася ситуація в фінансовому плані?

- Не те, щоб змінилося, просто за ці два роки усе стало трохи важче. А дякуючи театральному агентству «Те-Арт», де дівчата дуже пробивні, і ,як кажуть, вміють поборотися за свій продукт, у нас заплановані вистави на рік-півтора наперед. Тобто в фінансовому плані уже трохи спокійніше. І багато вистав, які мали бути весною, у нас переносилися на осінь. Потім знову ті локдауни- і ми переносимо на весну. Є якась проблемність у всьому цьому, але в принципі вистави ми граємо.

- Щодо фільмів. Відчуваєте, як відновлюються роботи українських режисерів?

- Так, але не всюди, куди б мені хотілося, я потрапила.

- Знаємо багато фільмів за вашою участю: це і «Віддана», «Гніздо горлиці», «Кріпосна», «Крути». Для українського кіно кожна з цих стрічок -  це  прорив.

- Дивіться. У тих фільмах, що ви назвали, я грала лише епізоди. Тому не можу їх вважати чимось особливо серйозним.

- А «Поверни моє кохання»?

- Так, але це давно було, років 5 чи 6 тому.

- Лише дізналася про наше з вами інтерв’ю, як в уяві виник образ  сильної і вольової жінку з характером. Сьогодні гратимете таку ж роль?

- А от ви подивіться і скажете. Напевно, на перший погляд, так, сильна, вольова, і таке відчуття, що вона знає, як жити і вибудовує собі життя так, як заплановано у неї там у її голові. Але якщо ви додивитеся виставу до кінця, будуть трошечки несподіванки.

- Ви сказали «не всі ролі даються». А яка, можливо ,є роль, яку б ви хотіли зіграти? 

- Я б хотіла, щоб мені запропонували зіграти Федру з Рассіна, щоб запропонували зіграти у «Довірливих розмовах». Тому що, чесно кажучи, оцей приліплений образ жінки- стерви вже набрид. Але я шукаю навіть в цьому образі якісь фарби. Щоб кожна героїня відрізнялася від попередньої не лише своєю історією, а й внутрішнім світом  У мене є ролі і вчительок,і якихось прекрасних жінок – скромних директорок, як у серіалі «Доньки- матері». Словом, у нас велика кількість того, що знімається – це серіальні історії про якусь Попелюшку чи бідну дівчинку, у яку закохався багатий бізнесмен. У якого сука-жінка, яка потім, звичайно, іде з поля зору. А цю попелюшку перетворюють в принцесу. І все, на цьому великі історії , зазвичай, закінчуються. А дуже шкода. Адже є багато класних жіночих ролей, які можна було б відкрити і зіграти.

- Назвіть, можливо, зараз дивитеся якісь серіали - іноземні чи нашого виробництва. 

- Останній, який подивилася, - це серіал" Корона". І мені дуже сподобалися обидва сезони. Сподобалася тонка гра акторів  на нюансах, які не вип"ячують, показуючи крупним планом. А ти їх помічаєш тільки тоді, коли включився в тему І це така от правда життя - вона мені дуже імпонує. Адже не люблю несмак. 

- Детально читала вашу автобіографію і здивувалася, що свого часу ви вперше не вступили до театрального університету імені Карпенка-Карого.

- А що ж тут такого? Ви коли подивитеся і прочитаєте історії видатних людей - то у них стільки було невдач в житті, що...

- От я ж до цього і підводжу запитання... Адже по вас самих і вашому образові у кіно складається враження, що ви досить впевнена і успішна, і що вам все дається легко. А в житті насправді все вдається відносно везінню чи сили волі?

- Ні, напевно, я не скажу, що я та фортова людина, яка завжди знаходиться в потрібний момент у потрібному місці. Мені все не просто вдається в житті..Я не вмію пристосовуватися...Не вмію спеціально подобатися і ,напевно, в якійсь мірі зі мною складно.Я вважаю себе не дуже сучасною людиною. Я більш якась така...архаїчна...І мені подобається, як кажуть, класика життя.Я не боюся життя, це цураюся поведінки нормальної жінки, не білоручка. Але якщо говорити про ту королеву, яка йде по червоній доріжці, як інколи на мене дивляться, то -ні... Це  як барон Мюнхаузен, береш себе за волосся і витягуєш зі своїх складних життєвих ситуацій І плюс, звичайно, мені фортить з друзями, з подругами.. Їх дуже небагато, один-два, але це ті люди, на яких я можу спертися, як і на свою родину. 

- З жіночим колективом, з яким  граєте у даній виставі , товаришуєте?

- Ми всі в дуже хороших стосунках. Вони  дуже класні, і,як на мене, одні з найкращих актрис України. Але вони всі молоді,а  я, як найстарша, не дуже включаюся. Адже я маю коло своїх близьких людей ,який давно сформувався. А тут просто дуже хороші стосунки. Як кажуть, ми  зустрілися уже дорослими жінками. Хоча  часто збираємося вечорами за спільним столом, як це і сьогодні буде, і тому все сублімується і все стається. 

- Більшість не вірить, що є дружба між жінкою і чоловіком. А ви що скажете?

- Звичайно. Як є  дружба  між жінками,що пройшли всі етапи падінь і підйомів, так і між чоловіком і жінкою. І не обовязково, щоб хтось був закоханим .Головне-бути завжди поруч. 

- Як приємно чути такі слова...  

- Так, ще у Біблії є така фраза: «проклятий всякий, хто надіється на людину». І в цьому є зерно правди . Адже людина по своїй субстанції - слабка істота - грішна. І коли думаємо, що хтось ідеальний і може завжди підставити плече - неправильно. Адже людина може злякатися, розгубитися, зрадити. І це тільки твоя проблема, що ти щось там уявив собі ,вигадав про цю людину.Тому краще сподіватися на себе , не обтяжувати інших,якщо навіть  людина пообіцяла допомогти.Тобто розбігатися і стрибати заднім місцем на її руки  необов'язково. Відповідальність лише на тобі. Адже все, що з людиною стається у житті, залежить тільки від неї.

Нагадаємо, кременчужан запрошували провести «Девичник» у веселій компанії

Зірка «Сватів» у Кременчуці: «Я сама собі талісман. Такої мети, щоб мене помітили, у мене не було».

Також головна героїня серіалу «Коли ми вдома» Алімова розповіла, чому її згадують друзі, коли надягають презервативи.

 

 

Ліна Романченко

Фото Кирило Воронцов

Відео Олександр Попенко

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть слово, натисніть CTRL + Enter і відправте повідомлення в редакцію

Інші новини

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися