«Спочатку дрони з’явилися на полі бою, потім змінили його, а зараз формують. Завтра дрони самі будуть цим полем бою».
Верба* – військовослужбовець. Його дитинство та юність пройшли у Кременчуці. Тут же до війни проходило і його доросле життя. Зараз чоловік стоїть на захисті Україні за межами рідного міста. Нещодавно від знаходився у відпустці, тож ми мали змогу з ним поспілкуватися. Те, що розпочнеться повномасштабна війна, він був впевнений ще до 24 лютого 2022 року. На його думку, події на Донбасі та в Криму - були лише прелюдією до подій більшого масштабу. Він вказує на те, що логіка ворога повторювалася не один раз: в 1939 році - це відчули фіни, 1994 рік — Ічкерія, 2008 рік — Грузія. Впевненість у невідворотності війни базувалась на загальній картині побудови росіянами біля кордону з Україною нових полігонів, баз, військових містечок, нових військових формувань зрештою. Далі - пряма мова від кременчуківця, який не очікував, що протягом останніх чотирьох років повномасштабки побачить та докладе особистих зусиль до становлення, злету та розвитку використання дронів.
- Чи була Україна готова до того, що 24 лютого 2022 року зробить путін?
- Звісно, що ні. Оскільки ворог провів серйозну роботу по всім напрямкам: військо, економіка, енергетика, ідеологія. Зокрема, перед 2022 роком склади із боєприпасами в Балаклії (Харківщина), Ічні (Чернігівщина) та інших місцях самі по собі не вибухали. Як показали події українського «контрнаступу» 2023 року, при нашому дефіциті зброї в 2021 році замість доріг вздовж всього кордону нам варто було копати фортифікаційні лінії, затягувати їх єгозою (спіральне загородження з армованої колючої стрічки, ред.), встановлювати зуби дракона та мінувати.
- Чим зустріла Україна росію тоді, на початку повномасштабки?
- Орків Україна зустріла народним масовим спротивом. Найбільш сприятливий момент росії для поглинання був у 2014 році, коли національна свідомість в нас була розмита, а армія — деградована. Чому вони не скористалися цим історичним шансом, для мене загадка. Станом на 2022 рік у нас вже був сформований серйозний прошарок людей, які так чи інакше брали участь у бойових діях на сході України, які вже мали досвід. Це вже не були добровольці зразка початку 2014 року. Варто відмітити, що станом на тоді нас багато в чому врятувало те, що Головнокомандувач Валерій Залужний зробив ставку на розосередження сил та засобів перед початком перших хвиль масованих ударів.
- Чи вистачало нам тоді боєприпасів?
- Ні, був їх дефіцит. Ми «виїхали» за рахунок переходу на НАТівську артилерію калібром в 155 мм. Орки готувались до вторгнення шляхом підриву наших спроможностей. Але, як виявилося, у нас залишалося трошки боєприпасів радянського зразка, що допомогло вистояти на початку. Вже тоді, щоб якось долати дефіцит, почалося використання цивільних квадрокоптерів типу Мавік для розвідки та коригування нанесення ударів артилерією. На відміну від росіян, ми не могли стріляти безлімітно. В лютому-березні 2022 року на дронах літали всі: і цивільні, і військові. Всі, хто мав, знав та вмів. На початку вторгнення були супер коштовні Байрактари, але, як показали подальші події, ворог своїми системами протиповітряної оборони (ППО) швидко їх приземлив.
- Коли ти зрозумів, що дрони - майбутнє війни?
- Одне діло спостерігати, інше побачити своїми очима. Емоційна складова тут має, мабуть, вирішальне значення. Наприкінці весни та на початку літа 2022 року я і моя піхотна рота знаходилися на вістрі оборони на Харківщині. До кордону кацапів було близько 7-8 км. Це село постійно обстрілювали. В нашому арсеналі були автомати, купа гранатометів різних варіантів: радянські РПГ-7, шведські та британські, і навіть NLAW (протитанковий комплекс), на якому, як виявилось, не можна було працювати, бо банально сіли батарейки.
Водночас все це було безсиле проти міномету та танку, що працював із закритої позиції по нас. У них по боєприпасах був просто безліміт. Так от, тоді, під Харковом, нашу роту постійно крили: то міномет, то танк. І ми не могли зрозуміти, як давати цьому відсіч. Ми просто були вловлювачами цих боєприпасів. Головне було міцно вкопатися. У нас, повторюся, не було стільки боєприпасів, як у ворога, як і власне багато чого іншого. І ось, одного разу до нас на позиції з іншого підрозділу приїжджає людина і наче «волшебнік на галубом вертольотє», дістає два Мавіка. Тоді я вперше побачив на власні очі, що таке Мавік. Одразу 2 з них піднімаються, він одночасно ними керує. Один дрон знаходить розрахунок міномету, який нас крив. Вони не очікували, що їх хтось буде розглядати.., а тим паче вб’є.
На мене це справило враження: один пілот із трьома дядьками на мінометі за годину зробили більше, ніж ціла рота піхоти за півтори тижні! Я зрозумів, що сам дрон лише як очі за один виліт одразу показував картину на полі бою, раніше недосяжну. Мавік примножував вогневу міць будь-якої зброї в рази, не збільшуючи, а навпаки зменшуючи витрату боєприпасів.
Якщо ми не бажали втрачати людей — треба було готуватися втрачати дрони. Так сказав тоді отой «волшебнік».
Нам дуже пощастило, що китайці третю генерацію Мавіка випустили в акурат до початку війни. Це був і є бездоганний дрон. В 2022 році один із цивільних інструкторів казав, що третій Мавік буде актуальним ще півроку, а вийшло так, що він лишається актуальним вже 4 роки, навіть після виходу дронів Матріс 4 та Аутел 4.
- Як той випадок з ворожими мінометниками вплинув на тебе?
- Тоді абсолютно стало зрозуміло, що дрони є прямою відповіддю того, що робити в цій війні нам, українцям, в протидії значно сильнішому ворогу. Маса кацапів вже не мала значення — головним стало фокусування сил в конкретних точках та в конкретний час. Дрон — це ніж, що ріже якраз завдяки концентрації тиску в конкретній точці.
Тоді я почав докладати зусиль, щоб на рівні моєї роти була яка-не-яка польотна програма, щоб в нас була одна польотна точка. Це означало, що на стику 2022-2023 років треба було збирати кошти, купляти дрони, батареї до них, Starlink (супутниковий зв'язок, який включає телефон, телебачення та інтернет, ред.).
Системної політики навколо дронів, на той час, на жаль, не було, і в моїй тепер вже колишній бригаді досі немає цього. Зараз я служу в іншому підрозділі, котрий знаходиться у складі Сил безпілотних систем. Це окремий рід військ. Хоча насправді треба казати про те, що штурмові, десантно-штурмові, танкові бригади, ТрО (територіальна оборона, ред.), морська піхота - це вже визначення минулого часу. Зараз все визначається, як розвинена дронова компонента. Під останнім слід розуміти не тільки наявність самих дронів, а й те, які пілоти ними керують, які командири керують пілотами, які інженери готують та доопрацьовують дрони. Це вже мова про організацію. На жаль, ще є багато підрозділів, у яких цей напрямок не розвинутий. Там, де все діє наче оркестр, результати одразу видно.
Станом на 2026 рік зі всього парку розповсюджених дронів - Мавік лише один із багатьох видів дронів. Зараз успішність підрозділу визначається, наскільки в тебе широкий парк дронів, наскільки вони між собою взаємопогоджені по взаємодії, і наскільки це все, повторюся, працює, як єдиний оркестр. Вже навіть FPV мало.
Для прикладу, у 2022 році на початку літа проліт дрону в тил ворога на 3 км вважався гарним результатом. Зараз — це ні про що.
В серпні 2022 року, під Харковом, на одному із полігонів я випадково побачив, як представники «Хартії» (тоді цей «колектив» був ще в статусі ДФТГ) тестують посилювачі сигналу, що дозволяло їм літати хоч й з ризиком, але на відстані в 12 км. В мене тоді щелепа відвисла від побаченого. Вже в 2022 році це дозволяло «хартійцям» виявляти ворожі «Гради» (реактивні системи, ред.) та наносити по ним вогневе ураження з нашого боку ще на стадії їхнього розгортання. Зараз - це стандартний базовий радіус польоту дрону.
Але так, як було в «Хартії» в 2022 році, в моїй колишній бригаді набуло чітких рис лише роком пізніше.
- Як це зараз виглядає?
- Зараз це виглядає здебільшого так: є бліндаж, є укриття. Все замасковано. Через 20-30 м стоїть щогла, на якій вмонтована антена. До неї тягнеться мінімум 2, а то і 4 кабелі.
«Літати» з укриттів я почав ще на початку 2023 року з першими варіантами зовнішніх антен. Зараз пілоти на позиціях починають зникати, лишаються тільки спотери – ті, хто виставляє дрони. Це стало можливим завдяки системі віддаленого керування для дронів типу Мавіка, яку розробили в бригаді «Ахіллес». Командир даної бригади Юрій «Ахіллес» Федоренко вказує, що цю систему нині масштабують по підрозділах, бо пілоти з досвідом — нині скарб.
Але повернемось трохи назад. Навесні 2023 року почали з'являтися перші стабільні варіанти бустерів (підсилювач, ред.) до антен - мій дрон почав ганяти на 5-6-8 км. Утім було обмеження заряду однієї батарейки. Згодом ми навчилися збільшувати ємність заряду, ставлячи на Мавік не одну, а одразу дві батарейки. Це дало можливість вже у 2023 році в разі потреби літати на 15 км. А на початку 2024-го така відстань стала нормою. Це тільки Мавік. На FPV почали звертати увагу ще на початку 2023 року взимку. Навесні цей тренд став очевидним, тоді було багато грошей, зібраних з волонтерських зборів. І ми почали вкладатися в замовлення перших FPV-комплектів. Самі намагатися розібратися, що таке FPV, бо він суттєво вирізнявся від Мавіка. Мавік був умовно готовим до польоту вже з коробки, але не FPV. Ти мав сам зібрати та налаштувати цей дрон до польоту. Багато чого було незрозуміло в ньому. Станом на літо 2023 року FPV-дрони під Бахмутом, де ми стояли, літали на 10-12 км з бойовою частиною від РПГ-7 в 1,5 кг. На 2024 рік стандартний FPV-дрон розміром 10 дюймів, маючи на борту не 1, а 2 штатні батарейки, несучи боєприпас в 1 кг, міг летіти вже на всі 40 км.
- росіяни теж не стоять на місці?
- Кацапи мають прямі виходи на китайський ринок. Ресурсу в них ще багато. Нас рятує наша висока адаптивність. В цьому ракурсі я схильний виділяти часовий проміжок, коли дрони із розряду допоміжних сил та засобів перейшли безповоротно в стан основних сил та засобів для розвідки та ураження. Пізньою осінню 2023 року США з подачі республіканців на чолі з Дональдом Трампом обрізали нам постачання артилерійських боєприпасів. Для нас це стало серйозною несподіванкою. У той же час, Північна Корея починає постачати росіянам боєприпаси у шалених кількостях. Це був час, коли ворог почав наступ на Авдіївку. Розрахунок був на те, щоб нас задавити. Але не врахували те, що станом на пізню осінь 2023 року у нас вже було закладено основи використання FPV. Далі це все просто масштабувалося. Доходило до того, що, наприклад, зимою 2023-2024 року під Бахмутом йшли безкінечні накати ворога: то танками, то БТРами, то піхотою, то все разом. І відбивалися вони, за великим рахунком, силами FPV-розрахунків. Міномети і артилерія мали тоді допоміжний характер, бо FPV здебільшого вражало з першого разу. Дрони летіли безперестанку в бік росіян та постійно молотили їм техніку.
За великим рахунком Трамп допоміг дронам FPV стати основним засобом ураження. Тому ера, коли кацапи подібно орді могли будь-кого завалювати живою силою, йде в небуття.
*З міркувань безпеки його персональні дані ми не розголошуємо.
Любов Мирна
Фото з архіву співрозмовника
