Сучасні реалії змушують повертатися до способу опалення будинків, яким користувалися наші пращури. Втім, аби це було безпечно, варто пригадати прості правила експлуатації споруди та запросити фахівця.
Мандруючи Полтавщиною, зокрема й Кременчуччиною, можна спостерігати багато хатинок, які збудовані ще за старими технологіями: без цегли та сучасних комунікацій. Деякі з них занедбані, в інших живуть люди, тому намагаються підтримувати їх у належному стані, осучаснювати.
До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну велика кількість хатинок, які дісталися нащадкам у спадщину від бабусь чи дідусів, стояли порожніми та чекали своєї подальшої долі. Втім війна змінила життєві обставини багатьох українців – тисячі з них поїхали з рідних квартир та будинків, шукаючи прихисток в більш безпечних регіонах країни. Людям допомагали волонтери, які наводили лад у порожніх будівлях, власними силами облаштовували їх, щоб у них могли оселитися громадяни, які тікають від обстрілів.
І багато хто обирав саме хатинки. Будиночки, де для обігріву господарі мали згадати як користуватися піччю або навчитися цьому, адже централізоване теплопостачання там не передбачалося.
Ми поцікавились у селищних голів, скільки таких будиночків знайшли нових власників. У Градизькій територіальній громаді нам відповіли, що загалом нараховується 796 будинків з пічним опаленням. 70 із них після 24 лютого 2022 року зайняли внутрішньо переміщені особи чи інші громадяни. 99 залишаються порожніми.
У Козельщинській територіальній громаді будинків з пічним опаленням – 1 тис 812, 68 з них зайняли ВПО. Також зазначається, що порожніми залишаються 525, з яких лише 51 придатний для проживання.
Однак така статистика ведеться не у всіх територіальних громадах.
Тепло від пращурів
Оселяючись у будинках з пічним опаленням, обов’язково треба пригадати правила користування грубкою, які допоможуть зберегти життя. За даними місцевих рятувальників, щорічно у опалювальний період збільшується кількість пожеж, пов’язаних з експлуатацією споруд, що надають тепло. Так у 2022 році у Кременчуцькому районі в побуті виникло 272 пожежі, із них 40 – через печі.
Для попередження трагічних наслідків інспектори Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області постійно проводять профілактичні огляди, під час яких спілкуються з громадянами. Про це нам повідомила провідна інспекторка ВОЗ ЦЗ та НПЗ Кременчуцького районного управління Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області Ірина Вітко.
За словами Вітко, у сільській місцевості від 40% до 60% будинків можуть опалюватися печами. Проте не усі мешканці обирають саме цей вид опалення, адже віддають перевагу газовому чи електричному. Однак у сучасних реаліях, для економії коштів мешканці громад повертаються саме до пічного опалення. Про це свідчать дані, які інспектори отримують під час візитів до господарств у громадах.
Щоб безпечно користуватись пічним опаленням, людям, які змінили спосіб опалення оселі, або внутрішньо переміщеним особам, які оселилися у таких будинках, на допомогу приходять фахівці – вони розповідають, як правильно обслуговувати піч.
Так у Новоголещинській громаді родина переселенців переїхала саме до такого будинку. Приміщення не опалювалося близько 10 років. Тому запросили спеціаліста, який оглянув конструкцію, провів необхідні заходи для її експлуатації і вже цього ж вечора господарі змогли обігріти житлову площу.
«Хоча піччю не користувалися 10 років, вона не підвела, бо була правильно збудована. І родина, яка заїхала у будинок, дуже відповідально поставилася до пожежної безпеки. Адже в оселі були діти, і батьки переймалися, щоб не було ніякого отруєння чи інших негативних наслідків експлуатації», – розповіла Вітко.
Родина Микити через військові обставини опинилася на Кременчуччині, оселившись в будинку з індивідуальним опаленням.
«Ми раніше ніколи не користувалися піччю. Тож ані як її розпалювати, ані на що звертати увагу при її експлуатації, не мали уявлення. Але життя завжди учить чомусь новому. Завдяки сусідам опанували і піч. Саме вони розповіли нам, що на початку треба відкрити засувку, потім підпалити папір у печі та спостерігати, чи не йде дим у приміщення. У нашому випадку знадобився певний час, щоб піч «задихала». Підпалювали не лише папір, а й хмиз», – ділиться Микита.
Щодо сажі, то користувачі печей зі стажем кажуть, що чистять димар раз на рік – восени. Це якщо розтоплюють її нечасто. В іншому випадку можуть за сезон зібрати 15-літрове відро сажі.
Так давно забута піч, якою колись користувалися бабусі чи дідусі, допомагає безпечно зігрітися і новим господарям сучасності. Адже вона дуже проста у використанні.
З цим погоджується й Андрій, який вже майже 30 років займається кладкою печей та допомагає обслуговувати їх.
За його словами, якщо піччю тривалий час не користувалися, її треба оглянути, починаючи з горища спуститися до сажотруски. Це найнижча точка, де може накопичуватися сміття. Його треба прибрати, як і сажу.
Чоловік також підкреслює, що на поверхні споруди не повинно бути тріщин. Через це може не бути тяги, адже дим виходитиме через щілини.
Андрій зазначає, що зараз збільшилася кількість охочих збудувати нову піч чи перекласти стару у будинках. Причина тому – тривалі відключення світла через обстріли росією об’єктів критичної інфраструктури. Тоді котли, завдяки яким опалювалися будинки, не працюють і в оселях стає холодно.
Прості правила експлуатації
Спеціалісти Державної служби з надзвичайних ситуацій постійно нагадують мешканцям приватного сектору прості правила користування піччю, які рятують життя. По-перше, як вже зазначалося вище, поверхня печі має бути без тріщин. У разі їх виникнення необхідно їх ліквідувати.
Знову ж згадується важливий пункт: раз на рік треба трусити сажу. Тому що вона може загоратися.
Рятувальники звертають увагу на те, що піч краще топити дровами.
Вугіллям та пелетами зараз майже ніхто не користується.
Також треба пам’ятати, що у піч не можна кидати сміття. А саме: пластикові пляшки, пакети, інші речі та одяг.
«Нам відомі випадки, коли люди намагалися спалити взуття. Дійсно, воно також горить, виділяє тепло. Але незрозуміло, які речовини виділяються у повітря разом з горінням пластику. Тому собі можна завдати дуже великої шкоди», – застерігає Вітко.
Вона зауважує, що люди навіть не соромляться розповідати інспекторам про те, що топлять піч сміттям – гілочками, хмизом тощо. Бо закупляти велику кількість дров їм не по кишені. Однак варто пам’ятати, що такими діями можна завдати шкоди власному здоров’ю.
Також треба пам’ятати, що запас дров біля печі має бути не більше, ніж на добу. Розміщувати їх треба на безпечній відстані. Перед топковим отвором необхідно прибити металеву пластину.
«У жодному разі не класти поряд ні килимки, ні газети, ні папір. Це необхідно, щоб уникнути загорання», – закликає Вітко.
Вона додає, що категорично заборонено використовувати для розпалу легкозаймисті речовини.
Прикрі випадки
На жаль, не усі громадяни приділяють увагу власній безпеці, проживаючи у будинках з пічним опаленням. За даними Кременчуцького райуправління ДСНС у Полтавській області, у 2022 році від недоліків конструкцій, порушень правил монтажу та експлуатації нагрівальних печей та димарів загинуло три особи.
Допомога поряд
Працівники ДСНС зазначають, що постійно проводять профілактичні огляди, під час яких не лише спілкуються з мешканцями приватних будинків, а й можуть зайти у їхні оселі. Але це можливо лише за бажанням господарів чи у присутності органів місцевого самоврядування. Зокрема йдеться про людей, які знаходяться на соціальному обліку – здебільшого це самотні бабусі та дідусі, які не мають дітей. Тож, інспектори можуть оглянути піч та надати поради щодо правил подальшого її використання.
Людям, які проживають у будинках з пічним опаленням, варто потурбуватися про безпеку і запросити фахівців, які оглянуть конструкцію. Нехтувати правилами безпеки не варто.
Олена Синтюрина
Ця публікація була створена «Кременчуцькою газетою» в межах кампанії «Безпека (Ци)Вільних». Кампанія «Безпека (Ци)Вільних» реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.
